Правові та організаційні основи охорони праці

Тема 1. Правові  та організаційні основи охорони  праці.  

 

1.1 Законодавство  України про охорону праці.  Закон України «Про охорону  праці». Основні принципи державної  політики України у галузі  охорони праці

1.2 Охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.

1.3 Відповідальність посадових осібі працівників за порушення  законодавства про охорону праці.

 

1.4 Стандарти  в галузі охорони праці. Система  стандартів безпеки праці (ССБП).

 

В Україні затверджено  положення про створення державних  нормативних актів з охорони праці - ДНАОП. Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов'язкові для виконання і дотримання усіма підприємствами і установами.

ДНАОП можуть бути міжгалузевими  і галузевими. Розробляються під керівництвом і за участі фахівців Держгірпромнагляд різними установами і організаціями (за дорученням). Методичне керівництво і координацію виконання цієї роботи здійснює Національний науково-дослідний інститут охорони праці. Затверджені державні нормативні акти ДНАОП вносяться до Державного Реєстру, який видає Держгірпромнагляд. В ньому наводиться інформація про ДНАОП.

Державні нормативні акти з охорони праці кодуються. Промисловість України кодується  згідно з класифікатором по галузям  і підгалузям чотиризначним кодом.

 

Шифр державних органів:	Вид державних	актів: нормативних
0.00 - Держнаглядохоронпраці	1 - Правила
0.01 - Пожежна безпека  (МНС)	2 - Стандарти
0.02 - Безпека руху (МВС)	3 - Норми
0.03 - Міністерство охорони  здоров'я	4 - Положення, статути
0.04 - Держатомнагляд	5 - Інструкції, керівництва,  вказівки
0.05 - Міністерство праці  України	6 - Рекомендації, вимоги
0.06 - Держстандарт	7 - Технічні умови безпеки
0.07 - Мінбудархітектура	8 - Переліки, інші.

Реєстр нормативних актів, що діють в Україні, виданий Держгірпромнагляд в 1997 році і постійно поповнюється.

В Україні розробляються державні стандарти України (ДСТУ). В галузі охорони праці вже діють такі стандарти: ДСТУ 2293-99 "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять"; ДСТУ 2272-93 "Пожежна безпека. Терміни та визначення"; ДСТУ 3038-95 "Гігієна. Терміни та визначення основних понять" та деякі інші, що невдовзі повинні замінити ще частково діючі міждержавні стандарти - ГОСТи, Системы стандартов безопасности труда (ССБТ) (рос.), які розроблені ще за часів СРСР. Вони містять вимоги, норми і правила, спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Діючі ГОСТи, що належать до ССБТ, мають шифр системи 12 і поділяються на 5 кваліфікаційних груп, яким надано такий шифр (шифр підсистеми):

1.   Організаційно-методичні  стандарти - 0.

2.   Стандарти вимог  і норм за видами небезпечних  і шкідливих виробничих чинників - 1.

3.   Стандарти вимог  безпеки до виробничого обладнання - 2.

4.   Стандарти вимог  безпеки до виробничих процесів - 3.

5.   Стандарти вимог  до засобів захисту працюючих  - 4. Приклад позначення міждержавного  стандарту: ГОСТ 12.1.005-88

ССБТ "Общие санитарно-гигиенические  требования к воздуху рабочей  зоны", де ГОСТ - Государственный общесоюзный стандарт (у зв'язку з тим, що стандарти не перекладалися українською мовою, вживається російська абревіатура); 12 - стандарти безпеки праці; 1 - шифр підсистеми; 005 - порядковий номер стандарта; 88 - рік затвердження або перегляду і назва стандарта.

Стандарти ССБТ підсистем "0,2,3,4" можуть бути державними, галузевими і республіканськими, а підсистеми "О" також і стандартами підприємств (об'єднань). Галузеві і республіканські стандарти встановлюють вимоги, норми та правила у відповідності до державних стандартів з урахуванням особливостей безпеки праці в галузі або в республіці. Стандарти підсистеми "1", як правило, повинні бути державними.

Крім ДСТУ, ГОСТ і ДНАОП в Україні діють: санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги стосовно виробничої санітарії та гігієни праці; будівельні норми і правила (СНиП - строительные нормы и правила - застосовується російська абревіатура), де викладені вимоги до будівель та споруд залежно від їх призначення і пожежної небезпеки. При розгляді питань пожежної безпеки можуть зустрічатися посилання на ОНТП - отраслевые нормы технологического проектирования (рос.) або ISO - міжнародні норми, які діють в Україні згідно з Угодою про міжнародне співробітництво держав СНД в питаннях охорони праці. Промисловість України кодується згідно з розробленими кодами.

 

1.5 Фінансування  охорони праці.

 

Тема 2. Державне управління охороною  праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.         

 

2.1 Система державного управління охороною праці в Україні.

 

Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі праці. Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування підприємством, установою. При автоматизованих системах управління, управління охороною праці є її складовою частиною або підсистемою. Управління охороною праці передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці. Об'єктом управління є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці. Управління охороною праці підприємства або установи в цілому здійснює роботодавець, а в підрозділах (цехах, відділах, службах) керівники або головні фахівці. Координує всю цю діяльність служба охорони праці. Завдання служби охорони праці та її функції викладені в Типовому положенні про службу охорони праці.

 

2.2 Органи державного нагляду за охороню праці.

2.3 Громадський контроль за дотриманням законодавства про ОП.

 

Тема3. Організація  охорони праці на підприємстві.

 

1. Служба охорони праці підприємства. Основні завдання,  функції служби ОП.
2. Регулювання питань ОП у колективному договорі.

 

Тема 4. Навчання з питань охорони праці.

 

4.1 Принципи організації та види навчань з питань ОП.

4.2 Інструктажі з питань ОП. Види інструктажів.

 

Тема 5. Профілактика травматизму та професійних захворювань.

 

5.1 Виробничі  травми, професійні захворювання, нещасні  випадки виробничого характеру.

5.2 Мета  та завдання профілактики нещасних  випадків, професійних захворювань  і отруєнь на виробництві.

5.3 Основні  причини виробничих травм та  професійних захворювань. 

5.4 Основні  заходи по запобіганню травматизму  та професійних захворювань.

 

Тема 6. Основи фізіології та гігієни праці.  ( Ткачук)

 

6.1 Основи  фізіології праці. 

Фізіологія праці - це галузь фізіології, що вивчає зміни стану організму людини в процесі різних форм трудової діяльності та розробляє найбільш сприятливі режими праці і відпочинку. Поняття діяльності нерозривно пов'язано як з ідейними явищами (ціль, план, інтерес і т. д.), так і трудовими рухами. В основі діяльності людини лежать фізіологічні і біохімічні процеси, що протікають в організмі, і, насамперед, у корі головного мозку. Вивчення трудової діяльності передбачає визначення фізіологічного змісту праці (фізичне навантаження; нервова й емоційна напруженість; ритм, темп і монотонність роботи, обсяги інформації що отримується і переробляється). Ці дані дозволяють визначити навантаження на організм під час роботи і розробити раціональні режими праці та відпочинку, раціональну організацію робочого місця, провести професійний відбір і таким чином забезпечити оптимальну працездатність людини на протязі тривалого часу.

У будь-якій трудовій діяльності виділяють два компоненти: механічний і психічний.

Механічний компонент визначається роботою м'язів. Складні трудові процеси складаються з простих м'язових рухів, які регулюються нервовою системою. Під час роботи м'язів до них посилено надходить кров, що поставляє живильні речовини і кисень та видаляє продукти розпаду цих речовин. Цьому сприяє активна робота серця і легень, для інтенсивної роботи яких теж необхідні додаткові витрати енергії.

Психічний компонент характеризується участю в трудових процесах органів почуттів, пам'яті, мислення, емоцій і вольових зусиль.

У різних формах трудової діяльності частка механічного і психічного компонентів неоднакова. Так, під час фізичної роботи переважає м'язова діяльність, а під час розумової - активізуються процеси мислення. Будь-який з видів праці не обходиться без регулюючої функції центральної нервової системи й, у першу чергу, півкуль головного мозку, бо будь-яка робота вимагає творчої активності.

 

6.2 Гігієна праці, її значення.

Гігієна - це галузь медицини, яка вивчає вплив умов життя на здоров'я людини і розробляє заходи профілактики захворювань, забезпечення оптимальних умов існування, збереження здоров'я та продовження життя.

Гігієна праці це підгалузь загальної гігієни, яка вивчає вплив виробничого середовища на функціонування організму людини і його окремих систем. Організм людини формувався в умовах реального природного середовища. Основними чинниками цього середовища є мікроклімат, склад повітря, електромагнітний, радіаційний і акустичний фон, світловий клімат тощо.

Техногенна діяльність людини, залежно від умов реалізації, особливостей технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим відхиленням параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного для забезпечення нормального функціонування організму людини.

Результатом відхилення чинників виробничого середовища від природних фізіологічних норм для людини, залежно від ступеня цього відхилення, можуть бути різного характеру порушення функціонування окремих систем організму, або організму і цілому - часткові або повні, тимчасові чи постійні. Механізм впливу окремих чинників виробничого середовища на організм людини і можливі наслідки його та заходи і засоби захисту працюючих будуть розглянуті в наступних темах цього розділу.

Уникнути небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан виробничого середовища і довкілля в цілому практично не реально. Тому метою гігієни праці є встановлення таких граничних відхилень від природних фізіологічних норм для людини, таких допустимих навантажень на організм людини за окремими чинниками виробничого середовища, а також допустимих навантажень на організм людини при комплексній дії цих чинників, які не будуть викликати негативних змін як у функціонуванні організму людини і окремих його систем так і генетичних у майбутніх поколінь.

 

Тема 6.1 Повітря робочої зони.

6.1.1Мікроклімат  робочої зони. Нормування та контроль  параметрів мікроклімату. 

 

Метеорологические условия на производстве

 

 

 

Істотний вплив на стан організму людини, його працездатність надає мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, який визначається поєднаннями температури, вологості, швидкості руху повітря і теплового випромінювання нагрітих поверхонь, що діють на організм людини.

Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає  на тепловий стан організму людини і його теплообмін з навколишнім  середовищем.

При виконанні робіт операторського типу, пов'язаних з нервово емоційним напруженням в кабінетах, пультах і постах керування технологічними процесами, в кімнатах з обчислювальної технікою та інших приміщеннях повинні дотримуватися оптимальні умови мікроклімату.

Допустимі мікрокліматичні умови — поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепло відчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Допустимі параметри мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю.

 

Для КБ (легка робота) Т опт. = 20-23 ос, Т макс.= 19-25 ^оС, відносна вологість опт.=40-60 %, макс. До 75 %, швидкість руху повітря опт. = 0,1 м/с, макс. <= 0,2 м/с

 

6.1.2 Заходи  та засоби нормалізації параметрів  мікроклімату.

1. Удосконалення технологічних процесів і устаткування.

2. Раціональне розміщення технологічного устаткування.

3. Автоматизація і дистанційне керування технологічними процесами

4. Раціональна вентиляція, опалювання і кондиціонування повітря.

5. Раціоналізація режимів праці і відпочинку

6. Застосування теплоізоляції устаткування і захисних екранів.

7. Використання засобів індивідуального захисту.

 

 

6.1.3 Вентиляція. Види вентиляції.

Під вентиляцією розуміють  систему заходів і пристроїв, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях, в робочій  і обслуговуваній зонах приміщень  метеорологічних умов і чистоти  повітряного середовища, відповідних гігієнічним і технічним вимогам. Основне завдання вентиляції – видалити з приміщення забруднене або нагріте повітря і подати свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

• за способом переміщення повітря: природна, штучна (механічна) і суміщена (природна і штучна одночасно);
• по напряму потоку повітря: припливна, витяжна, припливно-витяжна;
• по місцю дії: загальнообмінна, місцева, комбінована

 

6.1.4 Природна  вентиляція.

Природна вентиляція в приміщеннях відбувається в  результаті теплового і вітрового натиску. Тепловий натиск обумовлений різницею температур, а значить і щільністю внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий натиск обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а з підвітряної – розрідження.