Определение понятия «культура»

1. Определение понятия  «культура».

Культура - исключительно многообразное понятие. Этот научный термин появился в Древнем Риме, где слово "cultura" (лат.яз) обозначало возделывание земли, воспитание, образование.

В значении самостоятельного понятия К появилось в трудах немецкого юриста Самюэля Пуфендора (1632-1694): он употреблял его для обозначения результатов деятельности общественного человека. Культуру можно представить и как совокупность ценностей человека, и как его духовную деятельность и др.

Войдя в обыденную  человеческую речь, в ходе частого  употребления это слово утратило свой первоначальный смысл и стало  обозначать самые разные стороны  человеческого поведения, а также  видов деятельности.

Наиболее удачное определение понятия "культура", по-видимому, дано английским этнографом Э. Тейлором в 1871 г.: "Культура... это некоторое сложное целое, которое включает в себя знания, верования, искусство, мораль, законы, обычаи и другие способности и привычки, приобретаемые и достигаемые человеком как членом общества"

Если прибавить  к этому материализованные знания, верования и умения, окружающие нас  в виде зданий, произведений искусства, книг, культовых предметов и предметов  повседневного обихода, то становится очевидным, что культура - это все, что производится, социально усваивается  и разделяется членами общества.

При этом следует  отметить, что далеко не всякий материальный или духовный продукт, созданный  людьми, охватывается понятием "куль-тура". Такой продукт, чтобы стать частью культуры, должен быть принят членами общества или их частью и закреплен, материализован в их сознании (скажем, с помощью записи, фиксации в камне, керамике, металле и т.п.). Усвоенный таким образом продукт может быть передан другим людям, последующим поколениям. Исходя из этого каждый индивид рассматривает культуру как долю своего социального наследия, как традицию, переданную ему предками. Вместе с тем он может сам воздействовать на культуру и при необходимости произвести изменения, которые в свою очередь становятся частью наследия потомков, если окажутся позитивными и будут приняты последующими поколениями.

Все социальное наследие можно рассматривать как синтез материальной и нематериальной культур.

Под материальной культурой понимают средства производства, орудия труда, продукты труда, способы практической деятельности по созданию средств производства и потребления.

Под духовной культурой понимаются деятельность, направленная на духовное развитие человека и общества, а также продукты (результаты) этой деятельности, которыми являются новые идеи и новые знания, духовные ценности.

Составляющие духовной культуры:политическая, правовая, эстэтическая, нравственная, философская, религиозная.

Две сферы, на которые  иногда делят духовную культуру:

-духовные качества  человека и деятельность по  их воплощению;

- духовные ценности, получившие как бы самостоятельное существование в виде научных теорий, произведений искусства, норм права и т.д. 
 

Обычно культуру связывают с определенным обществом, нацией или социальной группой. Говорят, например, о русской, французской, испанской  культурах, о культуре города или  деревни, подразумевая, что в каждом обществе существует специфическая, отличная от других система взаимосвязанных  норм, обычаев, верований и ценностей, разделяемых большинством членов общества, которая отличается от других систем подобного рода.

2. Многообразие определений культуры.

Что такое культура? Трудно назвать другое слово, которое имело бы такое множество смысловых оттенков. Для нас вполне привычно звучат такие словосочетания, как "культура ума", "культура чувств", "культура поведения", "физическая культура". В обыденном сознании культура служит оценочным понятием и относится к таким чертам личности, которые точнее было бы назвать не культурой, а культурностью... В науке принято говорить о "культурных чертах", "культурных системах", "развитии, расцвете и упадке культур"...

Американские культурологи Альфред Кребер и Клайд Клакхон в их совместном исследовании посвященном критическому обозрению концепций и определений культуры, по их подсчетам, с 1871 по 1919 г. было дано всего 7 определений культуры… с 1920 по 1950 г. у различных авторов они насчитали 157 определений данного понятия. Это количество неустанно растет.

Чем можно объяснить  такое многообразие трактовок? Прежде всего тем, что культура выражает глубину и неизмеримость человеческого бытия. В той мере, в какой неисчерпаем и разнолик человек, многогранна, многоаспектна и культура.

Культура нередко  оказывается объектом изучения со стороны множественных конкретных наук – археология, этнография, история, социология, а также науки, изучающие различные формы сознания, - философия, искусство, эстетика, мораль, религия.

 Каждая из конкретных  наук создает определенное представление  о культуре как предмете своего  исследования. Для археологии культура  связана с изучением дошедших  до нас предметов, в которых  материализованы результаты деятельности  людей прошлых эпох. Этнография  изучает проявления культуры  того или иного народа во  всем ее многообразии и целостности.  Для истории искусства культура  – прежде всего художественная  деятельность человека и ее  результаты. «Образ культуры» во  всех науках представлен по-разному. 

3. Сущность и  структура культуры.

См. 1 и 2 вопрос. +

Культура – одне з якнайдавніших явищ людського життя. Вона виникла і розвивалася разом із людиною, цей фактор складає якісну відмінність від інших живих істот і тварин.

Дати єдине і  прийнятне для всіх визначення культурі достатньо складно. (см 2 вопрос «Многозначность культури)…

Культура – це вторинне, штучно створене середовище, яке людина «напластовує» на природу. Це середовищу включає мову, норми поведінки, звички… результати людської праці. З цієї точки зору можно зробити висновок, що людина – це і є культура. Люди не можуть жити поза культурою. Засвоєння культуру здійснюється за допомогою навчання. Вона не отримується біологічним шляхом. Наскільки важлива культура можна судити по поведінці «дітей джунглі». Без культури люди не здатні засвоїти впорядкований спосіб життя, оволодіти мовою ш навчитися здобувати кошти для існування.

З цієї точки зору можна дати наступне визначення культури.

Культура – це всі досягнення людства, сукупність матеріальних і дух цінностей, створених  людським суспільством за всю свою історію, сукупність результатів людської діяльності.

Разом з тим К  не є механічною сумою всіх активів  життєдіяльності людей.  К, перш за все є нормою колективної взаємодії, виробленою людством впродовж всієї  історії.  
 

Структура культури

1. Артефакти і технології їх виготовлення (штучно створ об’єкти. Артефакти культури – предмети, речі, техніка, знаряддя праці та ін…)
2. Мова, яка оформляє мислення людини і система писемності.
3. Ієрархія духовних цінностей. Цінності – це загальноприйняті переконання щодо цілей, до яких людина повинна прагнути.
4. Система соціальних норм, правил мислення і поведінки (звичаї, традиції…) Регулюють поведінку людей.
5. Система соц. Установ і організацій. (Сім’я, особливості сусп. і політ устрою)
6. Духовне виробництво і його результати: міфологія, релігія, філософія, наука, мистецтво…)

Мистецтво - специфічний естетичний вид практично-духовного освоєння світу в художніх образах. Художньо-мистецька діяльність розгортається в багатообразних формах, які називаються видами або жанрами мистецтва. Залежно від матеріальних засобів, за допомогою яких створ художн твір, об’єктивно виникають три групи жанрів мистецтва:

1. Просторові або пластичні (живопис, скульптура, графіка… ) розгортають свої образи в просторі.
2. Тимчасові – словесні та музичні – будують образі в часі, а не в реальному просторі.
3. Просторово-часові (танець, акторське мистецтво, театр, кіно- теле- мистецтво…)

Культуру  можно розподілити на декілька рівнів:

1. Глобальна культура людства Землі (Культура народів дуже відрізняються, але соціологи виділили близько 60 культурних універсалій: спорт, прикраса тіла, сумісна праця, танці, освіта, ритуали, звичаї, гостинність, мова, заборона кровозмішення, релігія…)
2. Локальні культури народів і цивілізацій. Можно виділити декілька підрівнів. Продукти кожної к цих культур були призначені для певної публіки і ця традиція рідко порушувалася.

А) Висока культура – витончене мистецтво, класична музика і література –  з перетворенням народної культури в масову висока культура трансформувалася в елітарну, основне завдання якої зводиться  до збереження творчого початку і пафосу.

Б) Народна  культура, що включала казки, фольклор, пісні і міфи. Наежала бідним – ними створювалася і споживалася.

З появою СМІ культура стає  «масовою».

3. Субкультура (нові росіяни або панки)

У всіх культурах  існує безліч підгруп, що мають різні  культурні цінності і традиції. Систему норм і цінностей, що відрізняє групу від більшості суспільства називають субкультурою. Субкульт формується під впливом… соціальний клас, етнічне походження, релігія і місце проживання.