Досконала та недосконала конкуренція: форми та сутність

Функція контролю. Конкуренція обмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства. Наприклад, якщо монополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декільох продавців. Чим досконаліше конкуренція, тим справедливіше ціна.

Таким чином, можна сказати, що конкуренція - це самий дешевий і ефективний метод економічного контролю, він стоїть суспільству мінімальних витрат. Такий контроль є своєрідною силою, яка штовхає виробника на скорочення витрат виробництва і цін, на збільшення обсягу збуту, на боротьбу за замовлення і споживача, на поліпшення якості.

 

II. Форми та методи економічної конкуренції

 

 

2.1 Ринок досконалої (чистої) конкуренції

 

Під досконалою (чистою) конкуренцією розуміють термін, який відповідає ринку, на якому жодна з фірм, чи жоден із споживачів не є достатньо  могутніми, щоб вплинути на ринкову  ціну. Результатом наукової абстракції є поняття досконалої конкуренції. Для нашого аналізу цей метод є дуже важливим.

За умов досконалої конкуренції (perfect competition) ринкова ситуація характеризується поліполією, тобто великою кількістю продавців і покупців того самого товару. Зміни в ціні якогось продавця викликають відповідну реакцію тільки серед покупців, але не серед інших продавців.

Конкуренція називається досконалою (чистою), якщо:

1. Існує дуже велика кількість ринкових агентів.

Основною рисою досконалої конкуренції  являється наявність великої  кількості незалежно діючих продавців, що звичайно пропонують свою продукцію  на високоорганізованому ринку, або  існує така значна кількість продавців  і покупців, що жоден з них не може істотно вплинути на ціну, тобто  стати монополістом. Прикладом є ринки сільськогосподарських товарів, фондова біржа і ринок іноземних валют.

2.Стандартизована продукція.

Конкурентні фірми виробляють однорідну  продукцію, споживачеві байдуже  у якого продавця купувати продукцію. На конкурентному ринку продукти фірм Б, В, Г, Д і так далі розглядаються покупцем, як точні аналоги продукту фірми А. В результаті стандартизації відсутня основа для нецінової конкуренції на основі розбіжностей в якості продукції, рекламі або стимулюванні збуту.

3. Жодного контролю над ціною.

Ця характеристика випливає із двох попередніх. В умовах досконалої конкуренції  кожна фірма виробляє настільки  невелику частину від загального об’єму продукції, що збільшення чи зменшення  випуску не буде давати відчутного впливу на загальну пропозицію, або, відповідно, ціну продукту. Тобто, окремий конкурентний виробник згоджується з ціною. Конкурентна  фірма не може встановлювати ринкову  ціну, але може тільки пристосуватися до неї. Інакше кажучи, окремий конкуруючий  виробник знаходиться у владі  ринку; ціна продукту є дана величина, на яку виробник не впливає. Фірма може одержати туж саму ціну за одиницю продукції, як при більшому, так і при меншому об’ємі виробництва. Встановлювати більш високу ціну, ніж існуюча ринкова, було б марно. Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, до тих пір, поки ринок залишається ринком досконалої конкуренції, роль маркетингових досліджень, діяльності по розробці товарів, політика цін, реклами, стимулювання збуту і інших заходів мінімальна.

4. Вільне входження в галузь і вихід з неї.

Нові фірми можуть вільно входити, а існуючі - вільно покидати досконало  конкурентні галузі. Зокрема, не існує  ніяких серйозних перешкод: законодавчих, технологічних, фінансових і інших, які могли б помішати виникненню нових фірм і збуту їхньої продукції  на конкурентних ринках.

5. Наявність і доступність ринкової інформації.

За досконалої конкуренції необхідно, щоб споживачі фірми - виробника  і власники ресурсів мали повне уявлення про відповідні економічні і технологічні умови. Споживачі повинні мати всю цінову інформацію. Фірми виробники також повинні мати доступ до будь-якої цінової чи технологічної інформації. Власники ресурсів повинні знати все про можливості своїх ресурсів. Всі мають рівну можливість брати участь в процесі купівлі-продажу, виробництва і збуту.

6. Висока мобільність ресурсів.

Досконала конкуренція вимагає  того, щоб всі ресурси були повністю мобільними. Іншими словами, кожна ресурсна одиниця може входити в ринок чи виходити з нього, переключаючись з одного способу використання на інший і робити це достатньо швидко. Це означає, що:

- трудові ресурси можуть переміщуватися  з регіону в регіон, з одного  виду діяльності в інший;

- сировинні джерела не є монополізовані.

7. Раціональна поведінка ринкових об’єктів.

Тобто ринок відкрито для кожного. Рекламні кампанії за цих умов не є надто важливими, бо для продажу пропонуються тільки однорідні товари, ринок є прозорим і відсутні будь-які переваги. На ринку з подібною структурою ціна - це задана величина.

Хоча  ціна й формуеться в процесі конкуренції  серед всіх учасників ринку, але водночас кожен окремий продавець не здійснює жодного прямого впливу на ціну. Якщо продавець заправляє більш високу ціну, всі покупці відразу ж переходять до його конкурентів.

Якщо  ж продавець заправляє більш  низьку ціну, то він виявиться не в змозі задовольнити весь попит, який буде орієнтовано на нього, через його незначну частку на ринку, при цьому прямого впливу на ціну з боку цього конкретного продавця не відбувається.

Якщо  продавець змушений згодитися з  цінами, що переважають на ринку, то він може пристосуватися до ринку шляхом регулювання обсягу свого продажу. В цьому разі він визначає кількість, яку він розраховує продати за заданою ціною. Покупцеві також залишається тільки обрати, скільки він захоче отримати за заданою ціною.

Отже, зрозуміло, що жоден реальний ринок не задовольняє  всім перерахованим умовам. Тому схема досконалої конкуренції має здебільшого теоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння більш реальних ринкових структур. Саме в цьому її цінність.

 

 

Характеризується

Багато дрібних фірм Однорідність продукції Відсутність перешкод вступу та виходу з галузі 4. Рівний доступ до всіх видів інформації

Досконала конкуренція

Мал. 1 Досконала конкуренція

2.2 Ринки недосконалої конкуренції

 

“…досконально конкурентні ринки ефективно  розподіляють ресурси без державного втручання, але це не означає, що реально існуючі ринкові економіки є ефективними” напрактиці конкуренція звичайно є недосконалою. Прикладами недосконалої конкуренції (imperfect competition) є монолістична, олігополістична конкуренція і чиста монополія.

Монополістична конкуренція

1. За умов монополістичної конкуренції велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутні гетерогенні товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірми виробляють стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної конкуренції виробляється диференційована продукція. Диференціація стосується передовсім якості продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються цінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовами післяпродажного обслуговування (для товарів тривалого користування), за близькістю до покупців, за інтенсивністю реклами тощо.

Характерні  ознаки монополістичної конкуренції  такі:

1. кожна фірма володіє порівняно невеликою часткою всього ринку, тому можливість контролю над ринковою ціною невелика;
2. наявність порівняно великої кількості фірм практично унеможливлює таємні змови, тобто узгоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва чи штучного підвищення цін;
3. значна кількість фірм у галузі виключає їхню взаємозалежність. Кожна фірма визначає свою поведінку, незважаючи на можливі відповідні заходи конкурентів. Вплив дій однієї фірми на кожного із суперників незначний, відтак у конкурентів немає причин реагувати на дії фірми.

Ця особливість  є наслідком все-таки відносно невеликого числа продавців на ринку з монополістичною конкуренцією. Наприклад, якщо окремий виробник черевиків, аби продати більше товару, знижує свою ціну на 20% за пару взуття, то ймовірно, що приріст обсягу його продажу відбудеться за рахунок багатьох, а не кількох продавців. Як наслідок, малоймовірно, що частка на ринку якогось конкурента відчутно не знизиться через зменшення продажної ціни будь-якою іншою фірмою. Отже, у конкурентів немає причин, щоб відреагувати на це зміною своєї політики, оскільки рішення першої фірми змінити ціну не вплине значною мірою на їхні можливості діставати прибуток;

4. на ринку є умови для вільного входу, і легко заснувати нову фірму або залишити ринок. Вигідна кон'юнктура на ринку з монополістичною конкуренцією притягує нових продавців.Однак вхід у ринок не настільки легкий, яким він був би за досконалої конкуренції, тому що нові продавці часто відчувають труднощі зі своїми новими для покупців торговельними марками й послугами. Уже діючі фірми із стійкою репутацією можуть зберегти свою перевагу над новими виробниками. Для приваблення покупців фірми намагаються надати продуктові унікальних якостей — реальних чи уявних, що називають диференціацією продукту. Якщо цей процес буде успішним, він дасть змогу фірмі створювати постійне коло споживачів, які віддаватимуть перевагу її продукту, а не продуктам фірм-конкурентів. Справжні відмінності зазвичай включають функціональні можливості продукту, дизайн, якість тощо.Реклама – спроба фірм збільшити попит на їхній товар.

Таким чином, фірми на ринку монополістичної  конкуренції вступають в суперництво  не тільки за допомогою цін, але й шляхом всебічної диференціації продукції й послуг. Монопольність в такій моделі полягає в тому, що кожна фірма за умов диференціації продукції має певною мірою монопольну владу над своїм товаром; вона може підвищувати й знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів, хоч ця влада і обмежується наявністю виробників аналогічних товарів. Крім того, на монополістичних ринках поряд з дрібними й середніми є досить великі фірми.

За такої  моделі ринку фірми прагнуть розширяти  свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції. Це відбувається передовсім за допомогою товарних знаків, найменувань  і рекламної кампанії, які наголошують  на відмінностях товарів.

Монополістична конкуренція відрізняється  від досконалої за наступними ознаками:

• на ринку продаються не гомогенні, а гетерогенні товари;
• для учасників ринку нема повної прозорості ринку, й вони діють не завжди відповідно до економічних принципів;
• підприємства прагнуть розширити свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції;
• доступ на ринок для нових продавців при монополістичній конкуренції утруднений через наявність переваг.

 

Монополістична конкуренція
Характеризується	Багато дрібних фірм Неоднорідність продукції Відсутність перешкод вступу та виходу з галузі 4. Дещо обмежений  доступ до інформації

 

Мал. 2 Монополістична конкуренція

Олігополістична конкуренція

Олігополія  характеризується небагаточисельністю  учасників конкуренції - коли відносно мала (в межах десятку) кількість фірм панує на ринку товарів чи послуг. Класичним прикладом олігополії є "велика трійка" в США - "Дженерал моторз", "Форд", "Крайслер".

Олігополія  охоплює значний ринковий простір  між чистою монополією і монополістичною  конкуренцією. За умов олігополії можуть вироблятися як однорідні, так і  диференційовані товари. Однорідність найчастіше має місце на ринках сировини й напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу тощо; диференціація - на ринках споживчих товарів.

Небагаточисельність фірм сприяє монополістичним угодам між ними: щодо встановлення цін, розділу  чи розподілу ринків або щодо інших  способів обмеження конкуренції  між ними. Доведено, що конкуренція  на олігополістичному ринку тим  інтенсивніше, чим нижче рівень концентрації виробництва (велика кількість фірм), і навпаки.

Олігополію  відрізняють наступні риси:

• нечисленність фірм в галузі
• однорідна або диференційована продукція
• всезагальна взаємозалежність фірм
• значний контроль за ціною
• значні перешкоди входження в галузь

Бар’єри входження в олігополістичну галузь досить високі і становлять одну з причин поширення олігополії. Основним бар’єром входження слугує єфект масштабу.

Особливою причиною існування олігополії є ефект злиття. До злиття фірми спонукають прагнення досягти більшого єфекту масштабу, змінити свою ринкову владу, усунути конкурента тощо. Олігополія має багато прояв.

Існує «жорстока  олігополія», коли 2-3 фірми панують  на всьому ринку і «розмита» за якою 70-80% ринку поділяють 6-7 фірм. Фірми  можуть діяти у таємній змові, а можуть приймати рішення самостійно.

Продукція олігополістичної галузі може бути як стандартизованою так і диференційованою. Бар’єри входження в різних галузях також різні.

Важливу роль в характері конкурентних відносин на такому ринку відіграють обсяг  і структура тої інформації про  конкурентів і про умови попиту, якою фірми володіють: чим менше  такої інформації, ти більш конкурентним буде поведінка фірми. Основна відмінність олігополістичного ринку від ринку досконалої конкуренції пов`язано з динамикою цін.