Бюджетні дефіцити та профіцити і їх вплив на економіку

Жоден зі способів фінансування дефіциту державного бюджету не має абсолютних переваг перед іншими й не є повністю неінфляційним.

В аналітичній економії існує два підходи до аналізу впливу зростання дефіциту бюджету на поведінку споживачів – традиційний і рікардівський.

Згідно з традиційним підходом, зниження податків, яке уряд фінансуватиме збільшенням запозичень і нагромадженням державного боргу, впливатиме на національну економіку за багатьма напрямами. Зниження податків відразу збільшить видатки споживачів, що позначиться на розвиткові національної економіки як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах.

Прихильники традиційного підходу вважають, що в короткостроковому періоді зростання споживання збільшує сукупний попит і дохід у національній економіці. Проте в довгостроковому періоді зниження національних заощаджень, зумовлене зниженням податків, означає зменшення обсягів нагромадженого капіталу, обмеження економічного зростання і зниження добробуту країни.

Згідно з рікардівським підходом, скорочення податків, яке фінансується за рахунок зростання боргу, не змінює обсягу споживання і не обмежує зростання заощаджень, а лише перерозподіляє податковий тягар між поточним і майбутнім періодами. Логіка цього висновку така. Якщо уряд фінансує зниження податків збільшенням дефіциту бюджету, то через певний час йому доведеться підвищити податки, щоб погашати основну суму боргу і виплачувати проценти. Отож зниження податків, яке фінансують зростанням державного боргу, не зменшує тягаря оподаткування – він просто переміщується в часі. Відповідно до цього підходу сума державного боргу дорівнює сумі майбутніх податків. Для передбачливих споживачів майбутні податки еквівалентні поточним. Тобто фінансування державних видатків за рахунок боргу рівнозначне їх фінансуванню за рахунок податків. Такий погляд називають рівністю Рікардо – на честь відомого економіста, який першим звернув увагу на це явище.

З рівності Рікардо випливає, що зниження податків, яке фінансують за рахунок боргу, не змінює обсягу споживання. Домогосподарства економлять приріст використовуваного доходу для сплати в майбутньому вищих податків. Приріст особистих заощаджень дорівнює зниженню державних заощаджень, а національні заощадження залишаються незмінними. Тому скорочення податків не веде до тих наслідків, які випливають із традиційного аналізу [12, 425].

Кожну з цих концепцій не можна спростувати, бо дослідження фактів економічної історії не дає підстав для однозначного висновку. Отож обидва погляди на державний борг співіснують.

 

I.3. Концепції балансування державного бюджету. 

 

У світовій практиці для боротьби з бюджетним дефіцитом застосовуються три основні концепції збалансованості бюджету:

1) на щорічній основі;

2) на циклічній основі;

3) концепція "функціональних фінансів".

Збалансування бюджету на щорічній основі знижує або зовсім виключає ефективність фіскальної політики держави, оскільки суперечить з антициклічною та стабілізуючою її спрямованістю. Наприклад, у період спаду виробництва та безробіття доходи населення зменшуються, тобто зменшуються й податкові надходження до бюджету. У цьому разі держава має або збільшити податкові надходження шляхом упровадження нової податкової політики, або зменшити видатки, або поєднати ці два заходи. В умовах інфляції за номінального підвищення грошових доходів автоматично збільшуються й податкові надходження. Якщо брати за мету щорічне збалансування доходів і видатків бюджету, то варто негайно збільшувати державні видатки. Тому оперативне державне регулювання доходів і видатків, що передбачає втручання держави у сферу податково-фіскальної політики протягом року, зумовить нестабільність в економіці країни та бізнесі.

Збалансування бюджету в процесі економічного циклу полягає в тому, що уряд розробляє та впроваджує антициклічну політику й водночас балансує бюджет. Економічний цикл може займати у різних країнах від чотирьох до восьми — десяти років. Дії уряду, пов'язані з протистоянням спаду, мають спрямовуватися на зниження податків, що призведе до підвищення ділової активності, і на збільшення видатків, тим самим свідомо зумовлюючи появу бюджетного дефіциту.

У період подальшого інфляційного підйому слід збільшити податкові надходження й зменшити видатки уряду. Позитивне бюджетне сальдо, що виникне на цій основі, може використовуватися на покриття державного боргу, що з'явився у період спаду.

Отже, урядові фіскальні дії мають створити позитивну антициклічну силу, яка допоможе збалансувати бюджет не на щорічній основі, а за період у декілька років.

Головна проблема цієї концепції полягає в тому, що періоди підйому і спаду можуть бути неоднаковими за глибиною та тривалістю, тоді завдання стабілізації економіки суперечить завданням збалансування бюджету під час циклу. Наприклад, якщо процес занепаду економіки буде тривалим, а період підйому коротким, це спричинить появу великого дефіциту в період спаду, незначне або зовсім ніяке позитивне сальдо у період розквіту, таким чином, зумовить виникнення циклічного дефіциту бюджету.

Сутність концепції "функціональних фінансів" полягає в тому, що держава повинна турбуватися не про збалансованість бюджету, а про макроекономічну стабільність економіки в країні. Прибічники цієї концепції стверджують, що у період економічного зростання та підйому ділової активності податкова система автоматично стимулюватиме збільшення податкових надходжень (недискреційна фіскальна політика), що призведе до самоліквідації бюджетного дефіциту. Крім того, можливості уряду з питань позик та емісії грошей — практично безмежні. Фактично уряд може фінансувати будь-який дефіцит, тобто держава не може збанкрутувати. Вважається також, що за великого обсягу національного багатства, в тому числі у населення, проблема державного боргу не є обтяжливою і гострою для національної економіки.

Держава будує фінансову політику таким чином, що періодично використовує всі три концепції.

 

РОЗДІЛ II

 

Проблеми балансування  Державного бюджету України як умова стабілізації економіки.

 

II.1. Динаміка сальдо державного бюджету України за роки її незалежності.

 

 

За роки незалежності в Україні бюджет практично завжди був дефіцитним, тільки у 2000 та 2002 роках був незначний профіцит. У таблиці 2.1 та на рисунку 2.1 наведена динаміка сальдо державного бюджету за 1996 – 2012 роки.

Таблиця 2.1.

Динаміка сальдо державного бюджету у 1996 - 2012 роках

 

Рік	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Дефіцит, млн. грн.	3964,1	6200,7	2279,8	1944,5	-969,3	593,4	-1635,40	506,70	11009,00
Рік	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Дефіцит, млн. грн.	7806,30	3700,70	7701,80	12500,7	35517,20	64265,50	23557,60	53387,40

 

 

Рис. 2.1. Сальдо державного бюджету України, млн, грн

Тільки за даними сальдо бюджету у грошових одиницях, важко проаналізувати ситуацію в економіці держави, тому в світовій господарській практиці існують різні оцінки граничного розміру бюджетного дефіциту. Наприклад, Маастрихтський договір серед інших умов, що ставляться потенційним учасникам валютного союзу ставить показник розміру дефіциту державного бюджету (3 % від ВВП). А за даними міжнародної статистики величина бюджетного дефіциту в індустріально розвинутих країнах також коливається в межах 3 – 4 % від розміру ВВП, хоч у деяких країнах цей показник сягає 10 і більше процентів. Згідно з такими міжнародними стандартами рівень бюджетного дефіциту в Україні відносно прийнятний. (рис. 2.2)

 

Рис. 2.2. Частка дефіциту відносно ВВП, %

Починаючи з 2003 року в Україні дефіцит державного бюджету постійно зростав з 0,19% у 2003 році до 3,79% у 2012 році, тільки в 2002 році був профіцит. (табл.2.1). Дефіцит державного бюджету має приблизно однаковий рівень. Його коливання спричинені економічним циклом, так у 1997-1998 роках та у 2009-2010 роках (рис. 2.1), коли спостерігався циклічний дефіцит бюджету.

Таблиця 2.1.

Динаміка сальдо бюджетного дефіциту в 2002-20012 роках

 

Рік	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Дефіцит, млн. грн.	-3964,1	-6200,7	-2279,8	-1944,5	969,3	-593,4	1635,40	-506,70	-11009,00
Частка дефіциту відносно ВВП, %	4,9	6,6	2,2	1,5	-0,6	0,3	-0,72	0,19	3,19
Рік	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Дефіцит, млн. грн.	-7806,30	-3700,70	-7701,80	-12500,7	-35517,20	-64265,50	-23557,60	-53387,40
Частка дефіциту відносно ВВП, %	1,77	0,68	1,08	1,32	3,89	5,94	1,79	3,79

 

 

 

II.2. Необхідність та напрямки оптимізації розміру дефіциту бюджету України

 

 

Бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, то його стан визначає фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту в цілому. Стан бюджету може характеризуватися трьома показниками: балансом доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом.

Нормальним явищем є збалансованість доходів і видатків. Перевищення доходів над видатками означає економічну і фінансову стабільність в державі. Найскладнішим явищем є бюджетний дефіцит, який притаманний бюджетам більшості країн світу, в тому числі й високорозвинених. Існують глибинні, загальні, причини бюджетного дефіциту, та властиві будь-якій державі, в якій видатки бюджету перевищують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце в окремій країні.

Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні є зменшення податкових надходжень, як наслідок спаду виробництва,  невиважена соціально-економічна політика в державі.

Конкретними особливостями розвитку економіки України, що зумовлюють дефіцит бюджету, є:

• неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання;
• значний обсяг тіньової економічної діяльності;
• невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;
• нецільове і неефективне використання бюджетних коштів.

Бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного зростання держави, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки. Однак у науковій літературі зустрічаються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися тільки частково, тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. В тих країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково буде впливати на господарське життя в майбутньому. Тому бездефіцитний бюджет – об'єктивна вимога економічного розвитку держави.

Якщо фактичний дефіцит є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими, Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, видатки бюджету і дефіцит за певний період. Структурний дефіцит – це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів. Циклічний дефіцит – це наслідок недонадходження бюджетних доходів внаслідок циклічних коливань в економіці. В загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом. Зараз в Україні спостерігається значний циклічний дефіцит.