Заробітна плата в Україні

План

ВСТУП                                                                                                             2

РОЗДІЛ І. ЗАРОБІТНА ПЛАТА ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ            3 
1.1. Робоча сила, її вартість і ціна.                                                                 3 
1.2. Сутність та поняття заробітної плати як економічної категорії.          7

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ, ВИДІВ ТА ФУНКЦІЙ ЗА-

РОБІТНОЇ ПЛАТИ                                                                                         11

2.1. Форми заробітної плати.                                                                         11

2.2. Функції заробітної плати.                                                                       19

РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ В ПОЛІТЕКОНОМІЇ                                                                                          22

3.1 Концепції за В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо та ін .                              22

РОЗДІЛ 4. ЗАРОБІТНА ПЛАТА В УКРАЇНІ                                               25

4.1 Заробітна плата в Україні.                                                                        25

ВИСНОВКИ                                                                                                    30

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА                                                                     32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Заробі́тна пла́та— винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата - є важливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Закон України "Про оплату праці" визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.[2]

Актуальність теми дослідження. Тисячоліттями першочерговою потребою людини було задоволення найнеобхідніших матеріальних потреб. Згодом людина стала працювати щоб задовольняти різноманітні потреби не лише матеріального характеру. Нині, коли матеріальні потреби людей у більшості країн задоволені, а на перший план виходять нематеріальні потреби й мотиви.

З усіх проблем, безпосередньо пов'язаних з відбудовою економіки України, її трансформації на ринкових засадах, винятково важлива роль належить формуванню нової системи організації заробітної плати. Заробітна плата як економічна категорія належить до числа найскладніших. 

Предметом дослідження є зміст та сутність заробітної плати як економічної категорії.

Об'єктом дослідження є заробітна плата.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є вивчення на базі вітчизняного досвіду, теоретико-методологічної концепції правового регулювання і здійснення визначення сутності заробітної плати як економічної категорії.

 

РОЗДІЛ І. ЗАРОБІТНА ПЛАТА ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ

• Робоча сила, її вартість і ціна.

Робоча сила (здатність людини до праці) — сукупність фізичних, інтелектуальних та організаторських здібностей, набутих знань і досвіду працівника, які використовуються у процесі виробництва матеріальних благ і надання послуг.

Людську особистість формують різноманітні суспільні відносини (економічні, соціальні, політичні, правові, ідеологічні, національні, культурні, психологічні та ін.), а робоча сила є лише однією з її складових. Тому людина як основна продуктивна сила в системі продуктивних сил розглядається лише з точки зору її належності до цієї системи.

Категорія "робоча сила" належить до загальних економічних понять і категорій, які існують у всіх суспільно-економічних формаціях чи економічних системах (праця, засоби праці, засоби виробництва, споживча вартість, матеріальні блага та ін.). У кожній формації вона досягає певного ступеня свого розвитку — від найнижчого у межах первіснообщинного ладу до найвищого в економічних системах розвинутих країн. Як загальноекономічна вона набуває специфічних якостей у межах окремої суспільно-економічної формації залежно від її суспільно-економічного і техніко-економічного поєднання із засобами виробництва, соціального статусу особистості в суспільстві.

Робоча сила як товар має споживчу вартість і вартість. Водночас вона є специфічним товаром (відмінним від більшості інших). Його своєрідність зумовлена унікальністю самої людини. Це надає вартісним властивостям людської робочої сили особливого характеру і позначається на кожній з її сторін.

З погляду споживчої вартості специфіка цього товару полягає в тому, що в процесі споживання робочої сили вона не зникає, а створює нову вартість, більшу від вартості самого товару робоча сила. Саме споживча вартість цього специфічного товару є джерелом синергічного ефекту, додаткової вартості в тому числі.

Першим спробував зробити вартісну оцінку людини та її корисних властивостей В. Петті. Він вважав знання і навички багатством окремого індивіда і всього суспільства. А. Сміт стверджував, що капітал, вкладений у розвиток знань і майстерності, повинен приносити прибуток. Д. Рікардо в поняття "витрати відтворення робочої сили" включав затрати на освіту, відзначаючи залежність величини заробітної плати від різного рівня витрат на освіту і навчання, ступеня розвитку особистих здібностей до праці. В освіті вони вбачали важливий фактор демократичного устрою суспільства, засіб уникнення однобічної спеціалізації працівника тощо. За словами К. Маркса, справжнє багатство суспільства — це сукупність потреб, здібностей, творчих обдарувань людей, ступінь вправності населення. А. Маршалл стверджував, що підвищення освіти працівника забезпечує зростання продуктивності не лише його праці, а й продуктивності праці оточуючих, обстоював активну, домінуючу роль держави у розвитку освіти та ін. Проте специфічність товару робоча сила цими вченими була розкрита частково.

Специфіка вартості товару робоча сила полягає в тому, що її величину визначають не лише суспільно необхідні затрати на її відтворення (це спільна ознака товару робоча сила з іншими товарами), а й необхідністю відтворення сім'ї робітника. Така своєрідність полягає ще і в тому, що до вартості робочої сили належить моральний, історичний, соціальний та інтернаціональний елементи. Моральний елемент визначається гідністю, самоповагою людини, впливом морально-етичних факторів, посиленням їх ролі у процесі еволюції капіталістичного способу виробництва. Історичний елемент вартості товару робоча сила полягає у зростанні фізичних, духовних та інших потреб людини, її здібностей, для відтворення яких необхідно витрачати дедалі більшу сукупність матеріальних і нематеріальних благ і послуг. Соціальний елемент вартості товару робоча сила встановлюється під впливом таких соціальних факторів щодо вартості робочої сили, як класова боротьба людей найманої праці, діяльність профспілок, громадських і політичних рухів тощо. Інтернаціональний елемент вартості робочої сили полягає у впливі міграції та інтеграційних процесів на вартість відтворення робочої сили.

З розвитком людини (як біологічної і соціальної істоти, людини економічної) вдосконалюється і робоча сила, еволюція якої в процесі трудової діяльності, набуття освіти тощо активно впливає на розвиток людини. Найповніше цей процес виявляється в розвитку творчих й організаторських здібностей, економічного мислення, психофізіологічних якостей сучасної людини. Усе це в поєднанні з моральним, соціальним, історичним та інтернаціональним елементами вартості робочої сили зумовлює зростання її вартості.

Український учений  стверджує наявність двох протилежних за напрямом факторів у розвитку вартості та ціни робочої сили: до підвищення і до зниження. Підвищення зумовлюють: зростання потреб робітничого класу, всього суспільства; підвищення культурно-технічного рівня працівників; інтенсифікація праці. В умовах НТР дія згаданих факторів посилюється. Підвищення вартості та ціни робочої сили, на їх погляд, є наслідком зростання продуктивності праці, розширення контингенту робочої сили, що залучається у процес праці за рахунок жінок, підлітків, пенсіонерів, а також широке застосування неповного робочого дня, праці за гнучким графіком тощо. На цьому ґрунтується їх висновок, що "в одні періоди панує тенденція до зниження вартості робочої сили, а в інші — тенденція до її підвищення".

Такій класифікації бракує комплексного аналізу усіх факторів, розмежування чинників, які впливають на вартість робочої сили та її ціну, оскільки між ціною і вартістю існує відмінність. Так, важливим фактором, що зумовлює відхилення ціни робочої сили від її вартості, є не збігання попиту і пропозиції на цей товар, зокрема зростання кількості безробітних (внаслідок чого ціна робочої сили відхиляється вниз від вартості). Недостатньо обґрунтованим видається і висновок, що в окремі періоди панує тенденція до зниження вартості робочої сили, а в інші — до підвищення. Він може бути прийнятним стосовно короткотривалого періоду, пов'язаного зі зміною кон'юнктури. Але нетривалому проміжку часу, що властиво дії таких тенденцій, домінуватиме лише одна з них. Наприклад, після Другої світової війни у розвинутих країнах діяла тенденція до підвищення вартості товару робоча сила, яка є основою зростання реальної заробітної плати.

Знижує вартість товару робоча сила зростання суспільної продуктивності праці (насамперед у галузях, де виробляються предмети особистого споживання, оскільки при цьому меншою стає вартість життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили найманого працівника та членів його сім'ї); зниження якості праці (що демонструє зв'язок мінової вартості робочої сили з її споживчою вартістю); застосування жіночої і дитячої праці, праці мігрантів. Так, навіть у Європі налічується до 1,5 млн працюючих дітей віком від 5 до 14 років. Вплив цих факторів послаблює дію морального, соціального та інших елементів вартості робочої сили внаслідок її здешевлення. Крім того, заробітки жінок і дітей здешевлюють сукупні витрати на відтворення життя всієї сім'ї.

Підвищення вартості робочої сили відбувається внаслідок зростання інтенсивності праці (фізичної і розумової) та матеріальних, духовних і соціальних потреб, зумовленого насамперед дією об'єктивного економічного закону зростання потреб; ускладнення робочої сили, тобто підвищення її загальноосвітнього і кваліфікаційного рівнів, потреб у набутті кількох спеціальностей, значною мірою породженого дією закону переміни праці; погіршення стану навколишнього середовища, особливо у великих містах, що вимагає додаткових витрат на відтворення робочої сили нормальної якості; подорожчання послуг у сфері освіти, охорони здоров'я, комунальних послуг та ін.; поліпшення якості праці. Усі ці фактори найвідчутніше виявляються у зростанні реальної заробітної плати як грошового вираження вартості і ціни робочої сили та результативності праці. Так, у США у XX ст. реальна заробітна Плата зросла приблизно у б разів, в окремі періоди темпи її зростання випереджали темпи підвищення продуктивності праці. Наприклад, у 1947— 1960 рр. річна продуктивність праці зросла в 1,4 рази, а реальна річна заробітна плата — в 1,5 рази.

Водночас вартість і ціна робочої сили збігаються лише за рівності попиту і пропозиції на цей специфічний товар. На думку Я. Певзнера та С. Брагінського (яка відображає теорію загальної рівноваги), за рівноваги попиту і пропозиції вартість послуг усіх факторів (у тому числі робочої сили) відповідає їх граничній продуктивності, тобто внеску у виробництво продукту (вартості). Саме вона і виплачується продавцю послуг праці. Конкретніше ця величина визначається не тим, як оцінює підприємець потреби робітника для підтримання його життє- і працездатності, а результатами праці, тобто продуктивністю праці кожного власника робочої сили зокрема. Такий підхід засвідчує спробу оцінити вартість товару з точки зору не лише суспільних затрат виробництва, а і його корисності, тобто корисного ефекту. Однак при розгляді вартості робочої сили (або послуг робочої сили, послуг праці) автори застосовують його частково, трактуючи її лише з погляду корисного ефекту праці, нехтуючи суспільно необхідними затратами виробництва на відтворення робочої сили. Проблема здебільшого трактована стосовно капіталіста, а не найманого робітника.

Намагаючись обґрунтувати доцільність застосування категорії "вартість послуг праці", вони посилаються на те, що на підтримку відтворювального процесу сучасна держава змушена витрачати до 1/8 національного доходу. Це свідчить про пріоритетність застосування категорії "вартість робочої сили", та що вартість цього товару не знаходить адекватного виміру лише з огляду на його граничну корисність. Вирішальну роль тут відіграє підхід з точки зору вартості суспільно необхідних затрат для відтворення робочої сили нормальної якості. Суспільство в особі держави неспроможне зробити це у межах корпоративної власності, тому витрачає значну частину національного доходу на соціальні цілі. Такий підхід слід доповнити оцінкою вартості товару робоча сила з огляду на її корисний ефект.[5 cт.363]

 

• Сутність та поняття заробітної плати як економічної категорії.

Ефективність праці певною мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві.