Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні

  Аналізуючи  групування фінансових результатів малих підприємств, можна помітити, що в 1999 році кількість підприємств, які одержали прибуток, збільшилась: в 1998 році їх налічувалось 988, а в 1999 році – 1323. Відповідно зменшилась кількість збиткових підприємств, число яких в 1998 році становило 906, а в 1999 році – 885.

    В сферах торгівлі і громадського харчування, будівництва, науки і наукового  обслуговування, в порівнянні з 1998 роком, збільшилась кількість прибуткових  і зменшилась кількість збиткових  підприємств. В 1998 році всі малі фірми, які займалися в галузі управління були прибутковими.

    Погіршилась ситуація в сільському господарстві, житлово-комунальних організаціях, оскільки в 1999 році малі підприємства зазнали більших балансових збитків, ніж в 1998 році.

    В 1998 році найбільший прибуток мали рентабельні підприємства, які діяли в сфері торгівлі та громадського харчування (7118,4 тис.грн.), друге і третє місце посідають відповідно малі підприємства промисловості (3390,1 тис.грн.) і будівництва (967,5 тис.грн.). В 1999 році ситуація не змінилась.

    Важливим  результатом діяльності малих фірм є їх платежі до бюджету. Загальна сума платежів до бюджету по розрахунку в 1998 році становить 322107,4 тис.грн. При  цьому процент надходження платежів до бюджету від малих підприємств наближується до 16%. Процент надходжень платежів до бюджету від малих підприємств і підприємців-фізичних осіб – 21%. Серед усіх підприємств у 1998 році найзначнішу суму платежів до бюджету зареєстровано в сфері промисловості (141932,9 тис.грн.), з яких фактично внесено 123592 тис. грн.

  Найбільше платежів до бюджету надійшло від  МП торгівлі та громадсь-кого харчування (22784,6 тис.грн.), промисловості (16072,4 тис.грн.), житлово-комунальних організацій (649,0 тис.грн.) Найменше – геологорозвідувальних  організацій (2,4 тис.грн.), закладів культури і мистецтва (15,1 тис.грн.), установ, які проводять операції з нерухомим майном (15,9 тис.грн.).

    Оскільки  в сфері лісового господарства, зв’язку, матеріально-технічного постачання та збуту працює незначна кількість малих підприємств, то й платежі до бюджету в них невеликі. В 1999 році управління статистики інформації про платежі до бюджету не збирало.

    Ознайомившись з прибутками і збитками малих  підприємств, не можна повністю охарактеризувати, наскільки ефективно працювали підприємства. Для цього розглянемо рентабельність підприємств.

    Рентабельність – це відносний показник, що характеризує рівень ефективності (доходності) роботи підприємства.

  Рівень  рентабельності в цілому піднявся від 0,1% до 0,9%. З таблиці видно, що в 1998 році найвищий рівень рентабельності  (12,7%) мали малі фірми, які працювали в сфері управління, друге місце посідало лісове господарство (11,5%). Найнижчий рівень збитковості мали підприємства матеріально-технічного постачання і збуту (-40,9%). У 1999 році картина змінилась. Малі фірми сфери транспорту показали найвищий рівень рентабельності – 21,7%. Найзбитковішими залишились малі підприємства зі сфери матеріально технічного постачання і збуту (-32,8%) і культури і мистецтва (-24,5%). Для повного уявлення про ефективність роботи малих підприємств, проаналізуємо рентабельність малих промислових підприємств за 1998 рік (за 1999 рік такої інформації немає).

  Всього  в промисловості працює 275 малих  підприємств, серед яких 147 є збитковими, що становить 53,5% до загальної їх кількості. При цьому серед підприємств шкіряної, хутрової і взуттєвої, а також поліграфічної промисловості збиткових немає. Найбільші прибутки від реалізації продукції мали малі підприємства борошномельно-круп’яної промисловості (1420,6 тис.грн.), найзначніших збитків зазнали малі підприємства, діяльність яких зосереджена в паперовій промисловості (1678,7 тис.грн.), а також в борошномельно-круп’яній промисловості (721,7 тис.грн.).

  Отже, серед малих промислових підприємств  найвищий рівень рентабельності мала шкіряна, хутрова, взуттєва промисловість (66,2%). А найбільший рівень збитковості – промисловість будівельних матеріалів (62,9%). Проаналізувавши фінансові результати і рівень рентабельності МП, можна визначити, суб’єкти підприємництва яких галузей працювали найефективніше – це будівництво, торгівля і громадське харчування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Частина ІІІ. Проблеми малого бізнесу та напрямки його розвитку. 

    1. Проблеми розвитку та функціонування малих підприємств в Україні. 

    Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки не відбулося.

  Основними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні  та її регіонах є:

    – відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо    підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;

    – неймовірно важкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва збочити в тіньову економіку;

    – низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності;

    – відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як підприємництва в цілому;

    – обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів. Багато малих підприємств розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;

    – недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки персоналу для підприємницької діяльності тощо.

    На  тенденції розвитку малого підприємництва в Україні безпосередньо впливає  негативна динаміка основних макроекономічних показників.  Зокрема, спад ВВП призвів до зменшення внутрішніх фінансових ресурсів держави, обігових коштів у суб'єктів підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення тощо.

    До  основних макроекономічних чинників, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести, передусім, обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з браком вільних фінансових коштів підприємств, зниженням реальних доходів населення, незначну інвестиційну активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість кредитів.

З огляду на проведене опитування та аналіз спеціалісти Міжнародної фінансової корпорації (МФК) вважають, що ключовими  проблемами на шляху подальшого розвитку та росту малого бізнесу в Україні  є труднощі при виході на ринок для новостворюваних підприємств та надмірні регулятивні вимоги і податки для діючих підприємств.

    Сьогодні  процес реєстрації є дуже трудомістким і потребує значних фінансових витрат для нових підприємств. 

    Ліцензування  вимагає адекватного визначення та переконливого обгрунтування. У  майбутньому право давати ліцензії повинно бути уніфіковано та централізовано, на відміну від теперішної ситуації.

    Підприємства, особливо малі, фінансують свій подальший  ріст із прибутку. Якби підприємства могли залишати більшу частину а доходів у себе, загальний рівень інвестицій значно збільшився б. Цей захід також сприяв би тому, що нові підприємці були б готові ризикувати і вкладати свої кошти та сили або у новостворювані фірми, або в існуючі компанії. Зниження рівня податків допомогло б зробити рівень українських капіталовкладень менш залежним від вливань іноземного капіталу. Малі підприємства менше залежали б від урядових кредитних ліній.

    Велика  кількість різноманітних податків та нестабільність оподаткуваня створюють суттєві труднощі для підприємців, тому варто спростити систему оподаткування.

    У порівнянні з іншими країнами перехідного  періоду підприємства та підприємці в Україні витрачають багато часу на вирішення питань регулятивного характеру. Сьогодні надмірні регулятивні вимоги, а також часті зміни в цих вимогах призводять до величезних витрат з боку українського приватного підприємництва. Спрощення регулятивних актів дозволило б знизити рівень корупції.

    Українські  та іноземні інвестори нвважають, що фінансові звіти, які існують зараз, дають чітке уявлення про фінансовий стан підприємства. Така невизначеність утримує інвесторів від вкладань капіталу, які б за інших обставин були доцільними і прибутковими. В Україні треба запровадити загальновживані бухгалтерські засади, які б дозволили підприємствам одержати доступ і вільно використовувати засоби від амортизації основних засобі підприємств.

    Економіка України має великий потенціал  економічного росту. Аби вивільнити його, дуже важливо, щоб ресурси, ризик та ініціатива були тісніше пов'язані між собою. Такого росту можна набути, перш за все, надавши більше свободи підприємцям і надавши їм можливість отримувати адекватну винагороду за їх зусилля. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. Шляхи забезпечення позитивного розвитку малого підприємництва в Україні. 

    Аналіз  стану та проблем розвитку малого бізнесу в Україні свідчить про  те, що подальший розвиток ситуації без активного та позитивного втручання держави може привести до згортання (в основному – через подальшу тінізацію) даного сектора економіки з відповідним загостренням економічних проблем та посиленням соціальної напруги. Тому виникає необхідність дієвої державної політики підтримки малого бізнесу. Завдання полягає у тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному процесі. Мається на увазі забезпечення протягом найближчих років у структурах зазначеного сектора зайнятості на рівні 25-30% дієздатного населення та виробництва до 25% ВВП.

    Вирішення цього завдання має зосереджуватися на таких основних напрямах:

    створення відповідної нормативно-правової бази;

    впровадження  спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності малих підприємств;

    внесення  відповідних змін та доповнень до законів України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про власність» тощо;

    вирішення питань щодо організаційного забезпечення малого підприємництва, насамперед: розробити  та прийняти цільові і регіональні  програми розвитку та підтримки малого підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням; впровадити єдину вертикальну систему органів виконавчої влади з питань малого підприємництва від Кабінету Міністрів України до обласних, районних державних адміністрацій; розробити єдину систему реєстрації та легалізації суб'єктів підприємництва; удосконалити мережу та підвищити дієвість роботи громадських об'єднань малого підприємництва; формування та розвиток системи фінансової підтримки малого підприємництва, для чого в першу чергу необхідно: внести зміни та доповнення до Закону України «Про систему оподаткування» та інші закони, в яких передбачити скорочення кількості зборів та відрахувань, перехід на єдиний сукупний податок, введення системи патентів для громадян-підприємців (фізичних осіб), звільнення від оподаткування частини прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування суб'єктів малого підприємництва; передбачити використання державних кредитних ліній для підтримки малого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, процентної ставки та секторів кредитування при умові створення нових робочих місць;

    створити  спеціалізовану банківську установу або  установи з кредитування малого підприємництва;

    розробити механізм цільового використання коштів Фонду сприяння зайнятості населення на розвиток малого підприємництва;

    впровадити  порядок кредитування малого підприємництва комерційними банками під гарантії бюджетних коштів;

    забезпечити надання малим підприємствам, що підпадають під державні цільові  програми підтримки малого підприємництва, державних гарантій, у тому числі у вигляді високо ліквідних державних боргових зобов'язань;

    впровадити  віднесений на собівартість витрат, пов'язаних з формуванням страхового фонду (резерву на покриття можливих витрат) при кредитуванні малих підприємств;