Початковий етап розвитку гідроенергетики (кінець ХІХ–початок ХХ ст.)

Реалізація перерахованих проектів дозволить до 2030 р. довести частку маневрених потужностей ГЕС і ГАЕС у загальному балансі галузі до 16 %.

Поряд із пріоритетними напрямами використання потенціалу великої гідроенергетики, існує можливість використання потенціалу малих рік України. Розвиток малої гідроенергетики також сприятиме децентралізації загальної енергетичної системи, чим зніме ряд проблем як в енергопостачанні віддалених і важкодоступних районів сільської місцевості, так і в регіональних електричних мережах, що знизить не тільки втрати електроенергії при електропостачанні, але й підвищить загальну економічну ефективність роботи ОЕС України [9].

За даними Інституту відновлювальної енергетики Національної академії наук України гідропотенціал малих річок  становить  біля 12,5 млрд кВт·год., що складає біля 28 % загального гідропотенціалу всіх рік України. Потенціал у розрізі областей України наведений у Додатку 2.

Пріоритетним напрямом розвитку гідропотенціалу малих рік є будівництво гідровузлів з малими та середніми ГЕС, виходячи з прийнятих у світовій практиці підходів з комплексним використанням водосховищ, забезпеченням захисту від паводків, мінімізацією площі затоплення і збитку навколишньому середовищу.

Виконані у попередні роки проектні опрацювання показують ефективність і доцільність будівництва в регіоні таких комплексних гідровузлів з  ГЕС потужністю більше 10  МВт, сумарна потужність яких може складати до 700 МВт, а річна виробітка до 1,8 млрд кВт·год., у тому числі каскадів ГЕС на ділянці верхнього Дністра, на Тисі та інших річках [15].

Іншим пріоритетом залучення гідропотенціалу малих рік є реконструкції малих та середніх ГЕС на рівнинних річках України. На сьогодні в Україні збереглося понад 170 малих гідроелектростанцій (МГЕС), із них працює 90 МГЕС загальною потужністю 70-80 МВт. Більшість МГЕС, особливо недіючих, перебувають у занедбаному стані, із нечітко визначеною формою власності. Гідроспоруди перебувають в аварійному стані або зовсім зруйновані. Все це зумовлює потребу у суттєвих інвестиціях для реконструкції та модернізації малих та середніх ГЕС.

Поряд із пріоритетами розвитку гідропотенціалу України, слід наголосити на відносній перевазі галузі, а саме її самодостатності. Україна має достатній науково-технічний потенціал і значний досвід в галузі дослідження гідроенергетичного потенціалу, проектування гідроелектростанцій, розробки конструкцій та виробництва гідротурбінного та електроенергетичного обладнання, вирішення водогосподарських та екологічних проблем при будівництві й експлуатації гідроелектростанцій. Українські підприємства мають необхідний виробничий потенціал для створення вітчизняного обладнання малих ГЕС [21].

 

 

ВИСНОВОК

В енергетичному комплексі України гідроелектростанції посідають третє місце після теплових та атомних. Сумарна встановлена потужність ГЕС України нині становить 8% від загальної потужності об'єднаної енергетичної системи країни. Середньорічний виробіток електроенергії гідроелектростанціями дорівнює 10,8 млрд кВт*год. Встановлено, що економічні та технічні можливості використання гідроенергоресурсів України дорівнюють близько 20 млрд кВт•год., а нині використовується не більше 50%. Основний використовуваний потенціал зосереджений на ГЕС Дніпровського каскаду (потужність – 3,8 ГВт, виробіток – 9,9 ГВт*год): Дніпровська ГЕС, Київська ГАЕС (гідроакумулююча), Ташлицька ГАЕС.

Окрім ГЕС і ГАЕС, в Україні нині експлуатуються 49 так званих малих ГЕС, які виробляють понад 200 млн кВ*год електроенергії. Але вони мають недоліки: швидке зношення обладнання, пошкодження споруд напірного фонтана, замулення водосховищ, недостатнє використання засобів автоматики та контролю.

Подальший розвиток гідроенергетики потребує реконструкції і технічного вдосконалення гідровузлів. Заміну фізично застарілого обладнання слід здійснювати на сучасному рівні (з використанням засобів автоматизації та комп'ютеризації).

Основні каскади гідроелектростанцій – Дніпровський каскад і Дністровський каскад.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Атлас «Климат и водные ресурсы Украины» / В. Н. Липинский, В. И. Осадчий, В. М. Шестопалов и др. // Матеріали міжнар. конф. «Глобальні та регіональні зміни клімату», 16–19 листопада 2010 р., м. Київ, Україна. – 2010. – 49 с.
2. Гидроаккумулирующие электростанции / [Б. Л. Бабурин, М. Д. Глезин, М. Ф. Красильников, Л. Б. Шейнман] ; под ред. Л. Б. Шейнмана. – М. : Энергия, 1978. – 184 с.
3. Енергетична стратегія України на період до 2030 року : схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. № 145-р. – 129 с.
4. Загрози енергетичній безпеці України в умовах посилення конкуренції на глобальному і регіональному ринках енергетичних ресурсів : аналіт доп. / [А. Ю. Сменковський, С. Б. Воронцов, С. В. Бєгун, А. А. Сидоренко ; упорядн. А. А. Білуха] ; за заг. ред. А. Ю. Сменковського. – К. : НІСД, 2012. – 136 с.
5. Звіт про результати діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, у 2012 році : затверджений постановою НКРЕ України від 22.03.2013 р. № 282
6. Карамушка О. М. Мала гідроенергетика України. Стратегія та поточні проблеми розвитку. Погляд асоціації «Укргідроенерго» / О. М. Карамушка // Гідроенергетика України. – 2012. – № 4. – С. 52–55.
7. Карамушка О.М . Мала гідроенергетика України. Стратегія та поточні проблеми розвитку. Погляд асоціації «Укргідроенерго» // Гідроенергетика України, 4/2012
8. Кенсицький О. Г. Гідрогенератори Дніпровської ГЕС-2: режими експлуатації, проблеми та перспективи / О. Г. Кенсицький, К. В. Вощинський, Г. М. Федоренко // Гідроенергетика України. – 2008. – № 2. – С. 11–15.
9. Клименко В.М., Ландау Ю.О., Сігал І. Енергетика: історія, сучасність і майбутнє. Розвиток теплоенергетики та гідроенергетики. – Київ, 2011. – 400 с.
10. Осадчий С. Д. Перспективы развития волновой энергетики / С. Д. Осадчий, А. В. Савченко // Гідроенергетика України. – 2012. – № 1. – С. 19–20.
11. Поташник С. И. О необходимости полного и эффективного освоения гидроэнергоресурсов Украины до 2030 г. / С. И. Поташник, Ю. А. Ландау, В. К. Рябошапко // Гідроенергетика України. – 2011. – № 3–4. – С. 4–6.
12. Рассовський В. Л. Новітні проекти ПАТ «Укргідроенерго» в оновленій енергетичній стратегії / В. Л. Рассовський, Ю. В. Литвиненко, С. В. Кучер // Гідроенергетика України. – 2012. – № 4. – С. 44–46.
13. Рябенко О. А. Сучасні тенденції в будівництві малих ГЕС в Україні / О. А. Рябенко, В. В. Лутаєв // Гідроенергетика України. – 2012. – № 2. – С. 45–49.
14. Стефанишин Д. В. Прогнозування аварій на греблях в задачах оцінки й забезпечення їх надійності / Д. В. Стефанишин // Гідроенергетика України. – 2011. – № 3–4. – С. 52–60.
15. Субботин В. Г. Оборудование ОАО «Турбоатом» для гидроэлектростанций Украины: модернизация, реабилитация и перспективы создания новых типов / В. Г. Субботин, Е. В. Левченко, В. Н. Ефименко // Гідроенергетика України. – 2012. – № 4. – С. 44–46.
16. Сусідко М. М. Районування території України за ступенем гідрологічної небезпеки / М. М. Сусідко, О. І. Лук’янець // Наукові праці Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту. – 2004. – Вип. 253. – С. 196–204.
17. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку гідроенергетики України. Аналітична доповідь. НІСД, 2014, 54 с.
18. Чугунников В. С. Управление безопасностью Днестровской ГАЭС путем проведения постоянного мониторинга / В. С. Чугунников // Гідроенергетика України. – 2012. – № 1. – С. 31–38.
19. Шершова Н. Большой скандал вокруг малых ГЭС / Н. Шершова // Энергобизнес. – 2013. – № 22/809. – С. 18–19.
20. http://www.ukrenergo.energy.gov.ua
21. http://pryroda.in.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ