Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Августа 2009 в 13:17, Не определен
методичка
Страхування - складова частина фінансової системи держави, воно опосередковує рух валового внутрішнього продукту в формі фондів фінансових ресурсів. Проте, цей рух пов'язаний лише з перерозподілом при відшкодуванні збитків і втрат.
Страхування забезпечує безперервність, збалансованість і стабільність суспільного розвитку.
Економічна необхідність страхування, яке ґрунтується на акумуляції фінансових ресурсів із метою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров'я та (або) матеріального благополуччя подій як фізичним, так і юридичним особам.
У соціальному плані страхування є формою (способом) участі держави, роботодавців та громадян у справі захисту особистих інтересів громадян і створення у такий спосіб умов для забезпечення соціальної та політичної стабільності в суспільстві.
За формою розрізняють добровільне та обов'язкове страхування.
Суть страхування проявляється в його функціях.
Йому властиві функції:
Основними суб'єктами страхування виступають страховик, страхувальник і застрахований.
Страховик - юридична особа страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі, на чию користь укладений договір, при настанні страхового випадку.
За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку.
За предметом діяльності (фінансовими ресурсами) страховик є фінансовим інститутом.
Головне завдання страховика надавати страхові послуги.
Страхувальник - юридична або фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду й одержує право на відшкодування збитків у разі настання страхового випадку.
Застрахований - юридична або фізична особа, якій належить страхове відшкодування у разі настання страхового випадку. У договорах особистого страхування — особа, на користь якої укладений договір страхування і яка має право одержати компенсацію при настанні страхового випадку чи викупну суму за дострокового розторгнення договору. Застрахований може бути одночасно і страхувальником, якщо уклав договір стосовно себе та сплатив страховий внесок.
Страхові відносини є досить різноманітними. Як правило вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складаються між страховиком і страхувальником, який водночас є і застрахованим, тристоронні — між страховиком, страхувальником і застрахованим.
В окремих випадках у страхових відносинах може брати участь, кілька страховиків. Це зумовлено двома формами страхових відносин: співстрахування і перестрахування. Співстрахування — це розміщення одного ризику частками у кількох страховиків. Перестрахування — це передання договору страхування від одного страховика до іншого.
Страхові відносини включають:
Страхові платежі - це переказування коштів страхувальником страховику. Вони можуть здійснюватись одноразово чи поетапно. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів - розміру плати з одиниці страхової суми. Страховий тариф (брутто-ставка) складається з двох частин — нетто-ставки та навантаження. Нетто-ставка відображає ту частину тарифу, яка призначена для виплата страхового відшкодування. Навантаження відображає витрати страховика, пов'язані з проведенням страхування, та його прибуток.
Страхове відшкодування - це виплата страховиком застрахованому (або отримувач у повної часткової суми збитків). Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників - страхової суми і страхового збитку. Страхова сума — це сума, на яку застрахований об'єкт страхуванню, або розмір максимальної відповідальності страховика за договором у разі настання страхового випадку. Відношення страхової суми до вартісної оцінки об'єкта страхування характеризує страхове забезпечення, яке не може перевищувати 100 %.
Страхові відносини між суб'єктами страхування і грошові потоки регулюються відповідними угодами між страховиком і страхувальником, які мають юридичну силу. Документ, що засвідчує факт страхування, називається страховим полісом, (свідоцтвом). Він видається страховиком після сплати страхового внеску (разового чи першого). У страховому полісі вказують об'єкт і вид страхування, строки дії договору і страхові випадки.
Розрізняють терміни "страховий випадок" і "страхова подія".
Страховий випадок - це можлива подія, настання якої може спричини збитки. Вона характеризує певний ризик, від якого і здійснюється страхування. Страхова подія являє собою подію, що фактично настала. Вона має бути офіційно зареєстрованою. Тобто страховий випадок - це можлива подія, а страхова подія - це та, що відбулася.
- 2 -
Страховий ринок - це сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються.
Функціонування страхового ринку базується на таких принципах:
Ринок страхових послуг - це складова фінансового ринку, яка є системою правових та організаційних заходів із реалізації страхового продукту (Схема 22).
Об'єктами ринку страхових послуг є страховий продукт.
Страховим продуктом або послугою є страховий захист.
Суб'єктами страхового ринку є страховики (страхові компанії), які надають страхові послуги, страхувальники (фізичні та юридичні особи і держава). Посередниками в проведенні страхування виступають страхові агенти і страхові брокери (брокерські фірми).
Страхові
агенти - це, як правило, фізичні особи,
які укладають угоди страхування зі страхувальниками
від імені страховика. Генеральні
страхові агенти - фізичні особи, уповноважені
одним або кількома страховиками у тому
чи іншому адміністративно-
Розрізняють такі організаційно-правові форми страхових компаній: державна страхова компанія; акціонерні страхові товариств; товариства взаємного страхування; страховий пул.
Страховий ринок залежно від масштабів попиту і пропозиції на страхові послуги можна поділити на: місцевий (регіональний), національний (внутрішній), світовий (зовнішній, глобальний).
За галузевими критеріями структура страхового ринку поділяється на ринки особистого, майнового страхування та страхування відповідальності.
За формою страхових фондів у страхуванні розрізняють самострахування, централізоване і колективне страхування.
Самострахування базується на індивідуальній відповідальності й полягає у формуванні страхових фондів юридичними та фізичними особами у грошовій або натуральній формі.
Централізоване страхування базується на державній відповідальності й фінансується із загальнодержавних коштів, зосереджених в окремих державних фондах (резервних фондах Кабінету Міністрів і регіональних державних органів влади). Особливість цієї форми страхування полягає в обмеженості об’єктів страхування (надзвичайні події) і формування як грошових, так і майнових страхових фондів (державний резерв).
Колективне страхування ґрунтується на солідарній відповідальності членів страхового фонду, який вони формують своїми внесками. Саме колективне страхування є основою страхового ринку у формі страхових фондів страхових компаній.
За формою залучення до страхування розрізняють добровільне та обов’язкове страхування (схема 26). Обов'язкове страхування зумовлене ризиками, пов'язаними з житіям, втратою працездатності або виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані однією особою.
За формою організації страхування розрізняють державне, недержавне (акціонерне), взаємне, співстрахування і перестрахування (схема 27).
Види страхування вирізняють відповідно до класифікації об’єктів страхування, які є носіями страхового інтересу і належать до матеріальних чи нематеріальних явищ. Відповідно об’єкти страхування поділяють на класи: що мають вартість, і не мають вартості. В українському законодавстві (ст.4 Закону України “Про страхування ”) як окремі об’єкти розрізняють особисте, майнове та страхування відповідальності. У законодавстві деяких країн з ринковою економікою додатково як окремий об’єкт страхування розглядається страхування економічних ризиків. Кожний об’єкт страхування поділяється на підгалузі, що мають специфічні особливості ризиків, які, в свою чергу, так само мають різновиди (схема 28).
- 3 -
Створення страхових фондів, може здійснюватися у трьох формах:
Організація страхової справи засновується на виділенні суб'єктів страхування, об'єктів страхуванні і форм страхових відносин.
Із набуттям Україною незалежності економічні й соціальні перетворення, що відбуваються нині, зумовили необхідність побудови адекватної системи страхування, яка б стала надійним захистом для юридичних і фізичних осіб від матеріальних втрат, спричинених стихійним лихом, нещасним випадком чи іншими ризиковими обставинами.
На сьогодні в Україні працюють понад 240 компаній, що мають досить великі обсяги статутних фондів ті резервів, добру репутацію.
Важливим є й те, що обсяги страхових резервів протягом останніх років зростають швидше, ніж страхові премії. Це вже показник зростання фінансової надійності страховиків, збільшилися також обсяги страхових послуг, а страховий ринок набув якісніших ознак.
Система страхування в Україні, як підтверджує досвід її функціонування, потребує постійного вдосконалення. Основними напрямками такої роботи є:
За економічною суттю фінансові резерви - це способи й форми створення й використання фондів фінансових ресурсів з метою фінансування заходів із локалізації впливу непередбачуваних обставин і підтримки високого рівня виробництва та суспільного добробуту громадян.
Джерело фінансових резервів - ВВП. Фінансові резерви - це складова національного багатства.