История финансов Украины

ЗМІСТ 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Актуальність  теми. Слово фінанси походить від середньовікового латинського терміну finatio, financia, який застосовувався в ХІІІ-ХІV ст. для позначення обов'язкової сплати грошей та строку сплати. У Германії в ХVІ-ХVІІ ст. слово фінанси мало недобрий, лихий зміст: здирства, вимагання, хабарництва, лихварства. В той же час у Франції (ХVІ ст.) слово фінанси використовувалося у тому значенні, яке закріпилося за ним до початку ХХ ст. у всіх європейських країнах, а саме як сукупності матеріальних засобів, необхідних для задоволення потреб держави та різноманітних суспільних груп.

     Виникнення  фінансів пов’язане з розвитком  товарно-грошових відносин, з посиленням ролі держави, розширенням її функцій, а причина їх появи – необхідність задоволення потреби держави  і суб’єктів господарювання у  фінансових ресурсах для здійснення належної діяльності.

      Виникнення  держави припускає, крім усього іншого, встановлення певних взаємин по розподілу  і перерозподілу створюваних  економічних благ між державою в  особі верховної влади і рештою суб'єктів відтворювальних відносин. Власне, ці відносини і визначалися поняттям «фінанси».

      Власне  поняття «фінанси» в сучасному  його уявленні можна віднести до етапу  відособлення державної казни, виникненню державного бюджету.

      Слід  зазначити, що уявлення про фінанси, суті фінансових відносин видозмінювалися. Трансформація поглядів на економічну категорію фінансів з кінця XVII століття під словом «фінанси» почали розуміти всю сукупність державного майна і взагалі стан всього державного господарства. У сенсі всієї сукупності матеріальних засобів, що є у розпорядженні держави – його доходів, витрат і боргів, таке розуміння є сучасним. Таким чином, точніше науку про фінанси можна визначити як науку про способи якнайкращого задоволення матеріальних потреб держави.

      Тому  можна говорити про те, що спочатку поняття «фінанси» розглядалося тільки в площини формування, а згодом і використання грошових фондів для задоволення державних потреб. Пізніше ця економічна категорія отримала назву «Публічні фінанси», які  в даний час включають державні і місцеві фінанси (фінанси органів місцевого самоврядування).

     Важливу роль у теоретичному та емпіричному  дослідженні проблематики трансформації  та формування світової фінансової системи  відіграють праці зарубіжних вчених: Бансала В., Валерштейна І., Вільямсона Дж., Гільфердінга Р., Дольфюса О., Дорнбуша Р., Камдессю М., Кругер А, Кругмана П., Кьоллера Х., ЛіппаЕ., МакКіннона Р., Манделла Р., Маршалла Дж., Медоуза Д., Месаровича М., МецлераА., Оме К., Сакса Дж., Сороса Дж., Стігліца Дж., Тінбергена Я., Тобіна Дж., Трахтенбергга І., Фішера Ст., Флемінга Дж.М., Фрідмена М.

     Різні аспекти історичного розвитку фінансів розкриті у роботах сучасних вітчизняних науковців Андрущенка В., Білоруса О., Боринця С., Будкіна В., Гаврилюка О., Гальчинського А., Геєця В., Даниленка А., Кістерського Л., Клочка В., Лук’яненка Д., Новицького В., Пахомова Ю., Плотнікова О., Поручника А., Рогача О., Румянцева А., Сікори В., Степаненка В., Федосова В., Філіпенка А., Шарова О., Шниркова О., Юрія С.

     Однак слід зазначити, у вітчизняній та зарубіжній фінансово-економічній літературі все ж бракує ґрунтовних наукових комплексних досліджень щодо функціонування світового фінансового середовища та формування світової фінансової архітектури в умовах глобалізації. Практично відсутні наукові розробки, які б аналізували комплексно механізм формування, розвитку та функціонування фінансів України з урахуванням трансформаційних змін, що проходять у зв’язку із глобалізацією. Саме тому, з урахуванням вимог сучасного етапу, вкрай необхідною є активізація теоретичних та прикладних досліджень щодо проблем розвитку та становлення фінансової системи. Вагомість зазначеної проблеми, необхідність її вирішення та актуальність зумовили вибір теми магістерського дослідження та окреслили коло питань, які в ньому вивчаються.

     Метою курсової роботи є наукове дослідження історичного розвитку фінансів України.

     Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, які передбачалося вирішити при підготовці курсової роботи:

• дослідити походження поняття «фінанси» та економічні передумови розвитку фінансової системи;
• проаналізувати етапи історичного розвитку фінансів;
• охарактеризувати процес формування фінансової науки в Україні;
• визначити закономірності та фактори розвитку фінансової системи україни в умовах глобалізації.

     Об’єктом  дослідження є історія формування фінансової системи. Предметом дослідження є концептуально-методологічні засади еволюції фінансів України.

     Методи  дослідження. Методологічною базою курсового дослідження є теоретичні напрацювання світової фінансової думки, концептуальні положення сучасної економічної теорії, монографічна на наукова література, роботи відомих вітчизняних і зарубіжних вчених з питань валютно-фінансової системи, міжнародних фінансових інституцій. Методологічний апарат дослідження складають: загальнонаукові методи дослідження (діалектичний метод пізнання, наукова індукція та дедукція, системний, метод порівняння і синтезу та спеціальні економічні методи (структурного, дисперсійного, факторного аналізу).

     Наукова новизна одержаних результатів. У курсовій роботі комплексно розкрито і систематизовано ключові теоретичні та прикладні питання трансформаційних процесів, що відбуваються в українському фінансовому середовищі. 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття фінансів, економічні передумови

виникнення і розвитку фінансів

      Отже, фінанси – історична категорія. Вони з'явилися одночасно з виникненням  держави при розшаруванні суспільства  на класи. Термін finansia виник в XIII – XV вв. у торгових містах Італії і позначав будь-який грошовий платіж. Надалі термін набув міжнародного поширення і почав уживатися як поняття, пов'язане з системою грошових відносин між населенням і державою з приводу освіти державних фондів грошових коштів.

      У цей же період у деяких державах, наприклад у Німеччині, слово «фінанси» мало негативне значення. Його пов'язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганням тощо. Вперше у сучасному тлумаченні термін «фінанси» став застосовуватися у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів, необхідних для задоволення потреб держави та різних суспільних груп.

      Таким чином, даний термін відображав:

• по-перше, грошові відносини між двома суб'єктами, тобто гроші виступали матеріальною основою існування і функціонування фінансів (де немає грошей, не може бути і фінансів);
• по-друге, суб'єкти володіли різними правами в процесі цих відносин: один з них (держава) володів особливими повноваженнями;
• по-третє, в процесі цих відносин формувався загальнодержавний фонд грошових коштів – бюджет (отже, можна сказати, що ці відносини носили фондовий характер);
• по-четверте, регулярне надходження засобів до бюджету не могло бути забезпечене без додання податкам, зборам і іншим платежам державно-примусового характеру, що досягалося за допомогою правової нормотворчої діяльності держави, створення відповідного фіскального апарату.

      У XVIII столітті трактування поняття  фінансів як державного господарства мало подальший розвиток. Державні утворення різного рівня стали  називатися союзами публічного змісту, а фінанси – формами та методами добування коштів і їх витрачання цими союзами при виконанні покладених на них функцій. Форми та методи мобілізації коштів постійно змінювалися й удосконалювалися, що пов'язано з розвитком економіки держав.

      Форми одержання коштів союзами публічного змісту були зумовлені, в свою чергу, формами господарства. При натуральному господарстві переважали податки у натуральній формі, при недостатньому рівні розвитку приватної власності держава задовольняла потреби експлуатацією своїх земель. Тоді, коли розшарування громадян у державі за розміром доходів було незначним, існувало переважно загальне майнове оподаткування. З розвитком приватної власності, коли з'явилися великі господарські структури в промисловості, торгівлі, сільському господарстві, виникли й різні форми мобілізації коштів у вигляді промислового, поземельного, домового податків.

      У XIX столітті спостерігається бурхливий  економічний розвиток. Поглиблюється  і саме розуміння фінансів. Від  спрощеного поняття фінансів як державного господарства переходять до розуміння фінансів як самостійної галузі знань, що охоплює нові сфери їх функціонування і впливу. Це, зокрема, фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит й інші фінансові інститути.

      Фінанси перетворюються на вагомий фактор політичного та економічного життя в державі. Проблеми фінансів стають об'єктом постійних наукових досліджень, їх виникнення порівнюють із винаходом парової машини, колеса тощо. До певної міри це справедливо. Нині мало не всі знають, що невміле використання фінансів призводило навіть до загибелі цивілізацій. Так, Римська імперія занепала через непосильний тягар податків і зборів. Кризи у фінансовій сфері призводили до революційних подій, занепаду, або навпаки – до процвітання деяких економічних систем.

      У фінансах можна відшукати ключ до розуміння історії: чому суспільство  або яка-небудь його частина стали  спрямовувати свій розвиток і економічне життя у тому чи іншому напрямку. Висновок один: той, хто не розумів  суті фінансів і не засвоїв кращих методів їх використання, завжди програвав.

      Вчення  про фінанси порівнюють із вченням  про хліб насущний, про те, чому в  одних його достатньо, а в інших  нема, і в чому полягають найкращі способи добування хліба. Нині значення фінансів в історії й суспільному житті незаперечне: за ними визначається як політична доля держави, так і економічні та соціальні умови певної країни. Основним фактором у розвитку фінансів завжди була потреба в коштах, що пояснювалося зміцненням держави та боротьбою за її існування. Однак сутність і форми задоволення потреб у коштах зумовлюються економічним розвитком країни, зростанням міст, становищем у промисловості й сільському господарстві. Способи ж мобілізації коштів і призначення витрат залежать від співвідношення сил різних суспільних груп, визначаються боротьбою їхніх інтересів.

      Виникнення  та розвиток фінансів зумовлювалися  зростанням продуктивних сил у суспільстві, насамперед товарно-грошових відносин як необхідної форми економічного життя  для досягнення певного рівня  суспільного добробуту. Своїй досконалості й завершеності фінанси зобов'язані також появою та прогресом різних видів державних утворень. Тому є підстави стверджувати, що фінанси – це продукт розвитку товарно-грошових відносин і держави. Фінанси можуть успішно функціонувати, активно сприяти економічному та соціальному прогресу лише за активного втручання у ці процеси держави.

      Найвищого розквіту фінанси досягли у XX столітті, коли функції держави набагато розширилися  і вдосконалилися, а товарно-грошові  відносини посіли головне місце в економічних системах.

     Фінансова система держави є відображенням  форм і методів конкретного використання фінансів в економіці і відповідною  до задіяної моделі економіки та значною  мірою визначається нею. Так, у держави тоталітарного типу фінансова система є спрощеною і дещо примітивною. Не всі її ланки достатньо розвинені.

     У державах із ринковою економікою фінансові  системи досягають своєї завершеності, однак у розрізі деяких держав можуть суттєво відрізнятися. У державах із перехідною економікою фінансові системи характеризуються тим, що окремі їхні ланки перебувають на стадії формування. Це торкається насамперед фінансового ринку, державного боргу, страхових і резервних фонді тощо.