Шпаргалка по "Охране труда"

•  віброприскоренням (W) м/с.

  Вібрація  завдає великої шкоди здоров’ю людини — від перевтоми організму та незначних змін функцій організму до струсу мозку, розриву тканин, порушення серцевої діяльності, нервової системи, деформації м’язів, кісток, порушення чутливості шкіри, кровообігу та ін.

  Вібрації  частотою понад 200 Гц перевантажують нервову систему людини, потребують підвищеного психічного напруження.

Гігієнічне  нормування вібрації

Вібрацію вимірюють  в абсолютних і відносних одиницях. 

Абсолютними параметрами для виміру вібрації є віброзміщення, віброшвидкість і віброприскорення.

Основними відносними параметрами вібрації є: 

- логарифмічний  рівень віброшвидкості;

- логарифмічний  рівень віброприскорення.

Загальні вимоги до засобів індивідуального захисту  від дії вібрації регламентуються  ГОСТ 12.1.012-90 ССБТ. «Засоби  індивідуального  захисту від вібрації. Загальні технічні вимоги».

  Необхідно звернути увагу на заходи щодо боротьби з вібрацією. Вони поділяються на колективні та індивідуальні.

Відносно до  джерела  виникнення  вібрації  заходи  колективного  захисту  поділяються: 

•  зниження параметрів вібрації впливом на джерело  виникнення;

•  зниження  інтенсивності  вібрації  на  шляху  її  поширення  від  джерела      

виникнення.

Метод зниження параметрів вібрації впливом  на джерело виникнення. Вплив на джерело виникнення вібрації зводиться до зміни: конструктивних  елементів джерела  вібрації; характеру  сил  і моментів,  обумовлених робочим процесом у машині, що викликають вібрацію.

Метод зниження інтенсивності  вібрації на шляху  її поширення. На шляху поширення вібрацію знижують за рахунок таких технічних рішень: 

•  використання  додаткових  пристроїв, що  вбудовують  в  конструкцію  машини (віброізоляційні, віброгасні); 

•  застосування покриття, що демпфірує вібрацію;

•  використання антифазної синхронізації джерел вібрації.

Ефективним  методом  зниження  рівня вібрації  є динамічне  віброгасіння.

Засоби динамічного  віброгасіння за принципом дії підрозділяються  на динамічні й ударні.

Метод віброізоляції полягає у зменшенні передачі інтенсивності коливань від джерела вібрації до об'єкта, що захищається, шляхом введення в коливальну систему додаткового пружного  зв'язку.

Метод  вібродемпфування полягає у зменшенні рівня вібрації об'єкта, що захищається,  за  рахунок  перетворення  енергії  механічних  коливань  коливної системи  в  теплову  енергію. 

19. Нагляд і контроль за діями адміністрації підприємства в галузі охорони праці.

  Управління  охороною праці на підприємстві здійснює керівник підприємства, а в структурних підрозділах управління здійснюють відповідні керівники підрозділів.

  За  станом охорони праці  на промисловому підприємстві здійснюється нагляд і контроль трьох видів: державний, відомчий, громадський.

Державний контроль — контроль державних органів за дотриманням законів, нормативних актів, за господарською діяльністю підприємств, установ та організацій згідно з чинним законодавством.

Відомчій  контроль – реалізується посадовими особами, повноважними представниками та службами місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих (зареєстрованих) на території відповідного регіону.

Громадський контроль – за  дотриманням  законодавства  з  охорони  праці здійснюють (ст. 46 Закону):  професійні союзи – в особі виборних органів і представників;  трудові колективи – через обраних ними уповноважених у разі відсутності профспілки на виробництві.

  Контроль  буває двох видів:

  — технічний, якщо його об’єктами є предмети праці (продукція, технічна документація), засоби праці (обладнання, інструменти), трудові процеси;

  — соціальний, якщо його об’єктом є діяльність людини.

20. Нормування та методи захисту від шуму.

  Виробничий  шум — це сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі та безпосередньо впливають на працездатність.

  Джерелами шуму є: транспорт, насоси, двигуни, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна техніка тощо.

  Вимірювання шуму на робочих місцях здійснюється шумовимірювачами та аналізаторами спектра шуму згідно з ГОСТ 12.1.050-86 «ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах».

  Розглянемо  заходи захисту від шуму. Зниження шуму досягається використанням таких заходів:

• зниження шуму в джерелі створення;
• зменшення шуму на шляху поширення (за рахунок місцевої та загальної звукоізоляції, шумовлюючих екранів, поглинаючих фільтрів);
• раціональне планування підприємств;
• використання зелених насаджень;
• застосування на машинах і механізмах неметалевих деталей, малошумного металу;
• застосування індивідуальних засобів захисту (беруші,навушники, заглушки);
• раціоналізація режимів праці та відпочинку;
• використання глушителів шуму.

21. Громадський контроль за дотриманням законодавства з охорони праці.

Громадський  контроль  за  дотриманням  законодавства  з  охорони  праці здійснюють (ст. 46 Закону): 

•  професійні союзи – в особі виборних органів  і представників;

•  трудові  колективи – через обраних  ними уповноважених у разі відсутнос-

ті профспілки на виробництві.

Уповноважені  трудових колективів з питань охорони праці мають право

безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання  вимог з охорони праці  і  вносити  обов'язкові  для  розгляду  власником  пропозиції  про  усунення  виявлених порушень нормативних  актів з безпеки і гігієни праці (ст. 42 Закону).

Професійні  спілки  здійснюють  контроль  за дотриманням власниками  законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників і забезпеченням  їхніми  засобами  колективного  й  індивідуального  захисту (ст. 40 Закону).

Професійні  спілки  мають  право  безперешкодно  перевіряти  стан  умов  і безпеки  праці на виробництві, виконання  відповідних програм і зобов'язань  колективних договорів (угод), вносити власникам, державним органам керування подання з питань охорони праці й одержувати від них аргументована відповідь.З метою об'єднання  зусиль найманих робітників, вчених, фахівців  з охорони праці й окремих громадян для поліпшення охорони праці, захисту працюючих  від  виробничого  травматизму  й  професійних  захворювань можуть  створюватися асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об'єднання громадян, які діють відповідно до Закону «Про охорону праці» (ст. 24). 

22. Характеристики іонізуючого випромінювання. Дія на організм іонізуючого випромінювання.

Серед виробничих шкідливостей виділяють також випромінювання.

Слід знати, що випромінювання поділяється на: іонізуюче, ультрафіолетове, електромагнітне, лазерне.

Іонізуючим  є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до виникнення електричних зарядів різних знаків.

До  іонізуючих випромінювань  належать α-, β-, γ-випромінювання, потоки нейронів та інших ядерних часток.

Іонізуюче випромінювання, проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, порушує функції центральної нервової системи, що в свою чергу, викликає порушення функції залоз внутрішньої секреції, зміни судинної проникності.

Внаслідок цих  змін порушується нормальний перебіг  біохімічних процесів та обмін речовин, що призводить до променевої хвороби.

Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння  волосся, під час дії на очі  — катаракту.

23. Нещасні випадки. Класифікація нещасних випадків.

  Подію, яка викликала травму, називають нещасним  випадком.

Нещасний  випадок на виробництві — випадок, що стався внаслідок дії на працівника небезпечного чи шкідливого виробничого фактора під час виконання працівником трудових обов’язків чи завдання керівника робіт.

  Класифікація нещасних випадків:

 

Види  нещасних випадків:

24. Класифікація  приміщень за ступенем електробезпеки. Заходи по зменшенню небезпеки  поразки електричним  струмом.

 
 

25. Травми  та професійні захворювання.

Травма — це тілесне пошкодження, тобто порушення цілісності тканин та органів тіла в результаті зовнішнього впливу, що супроводжується розладом функцій окремих органів чи всього організму.

Виробнича травма — це травма, отримана працівником на виробництві та викликана невиконанням вимог безпеки праці.

Професійними захворюваннями вважаються захворювання, які виникли виключно в результаті здійснення професійної діяльності з використанням шкідливих речовин або при певних видах робіт.

  Особливу  увагу слід звернути на аналіз травматизму  і професійної захворюваності. При проведенні аналізу ставляться такі завдання:

  — виявлення причин нещасного випадку;

  — визначення найнебезпечніших видів робіт та процесів;

  — виявлення факторів, які характерні щодо травматизму на даному робочому місці, цеху, підрозділі;

  — виявлення загальних тенденцій, які характерні щодо травматизму на даному робочому місці, цеху, підрозділі.

  Мета  аналізу травматизму — це розробка заходів запобігання нещасним випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й узагальнювати причини травматизму.

  Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.

26. Норми та методи захисту від іонізуючого випромінювання.

Уперше толерантну дозу в рентгенах запропонувала Національна комісія захисту від опромінення США на початку 1934 року. Цілком логічно, що вона базувалася на припущеннях Д.Машталлера щодо 1/10 еритемної дози на рік. Виміряну в повітрі дозу 550 рентгенів було округлено до 600 рентгенів, а кількість робочих днів на рік в умовах рентгенівського випромінювання було прийнято 250. Отже, граничну дозу було обмежено - 0,24 рентгена на день. Через півроку Міжнародна комісія з радіаційного захисту виконала аналогічні дослідження і прийняла дозу 0,25 рентгена на день. Це значення, у свою чергу, було округлено до 0,2 рентгена на день. У 1949 році дозу професійного опромінення було зменшено до 0,3 рентгена на тиждень, а в 1956 році - до 5 бер на рік, що в багатьох країнах залишилося дотепер.

Нормування радіаційної  безпеки здійснюють для таких  категорій осіб:

· А (персонал) - особи, які постійно або тимчасово  працюють безпосередньо з ДІВ;

· Б (персонал) - особи, які безпосередньо не зайняті  на роботах з ДІВ, але у зв'язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях та на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть додатково опромінюватися;

· В - населення  загалом.

  Захист  від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами:

• ізоляцією чи огородженням джерел випромінювань за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів;
• обмеженням часу перебування персоналу в радіаційно-небезпечній зоні;
• віддаленням робочого місця від джерел випромінювання;
• використанням дистанційного керування;
• застосуванням приладів сигналізації і контролю;
• використанням засобів індивідуального захисту.