Склад і структура доходів бюджету України. Сутність видатків державного бюджету

За ознакою частоти появи доходи бувають регулярні (звичайно регулярно включаються у доходи бюджету) та надзвичайні (з’являються у доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин).

За способом зарахування доходи можуть зараховуватися до загального або спеціального фонду бюджету.

 

1.2. Доходи бюджету відповідно до бюджетної класифікації. Джерела формування доходів бюджету

Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій  видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

бюджетну класифікацію затверджує Міністерство фінансів України та інформує про це Верховну Раду України. Бюджетна класифікація, що діє сьогодні, впроваджена відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №11 від 14.01.2011 р. (зі змінами і доповненнями) «Про бюджетну класифікацію».

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків та кредитування  бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи  від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податковими надходженнями визнаються встановлені  законами України про оподаткування  загальнодержавні  податки  і  збори (обов'язкові платежі) та  місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Податкові надходження згідно з бюджетною класифікацією подаємо далі (таблиця А.1, додаток А).

Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та  підприємницької діяльності;

2) адміністративні  збори та платежі, доходи від  некомерційної господарської діяльності;

3) інші неподаткові надходження;

4) власні надходження бюджетних установ (таблиця А.2, додаток А).

Доходи від операцій з капіталом включають надходження від продажу основного капіталу (спорудження, устаткування, літаки, безгосподарське майно, дорогоцінні метали й камені й т.д.); надходження від продажу державних запасів товарів (стратегічні матеріали, зерно, надзвичайні й стратегічні запаси); кошти від продажу землі й нематеріальних активів, податки на фінансові операції та операції з капіталом (таблиця А.3, додаток А).

Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі (таблиця А.4, додаток А).

Формування доходів бюджету може відбуватися за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

До внутрішніх відносять валовий внутрішній продукт і національне багатство, які вироблені на території даної країни, до зовнішніх — ВВП (а іноді й національне багатство) інших країн, який надходить у вигляді державних позик або репараційних платежів, тощо.

Одним із основних макроекономічних показників, які характеризують результати економічного розвитку в тій чи іншій країні, є валовий внутрішній продукт. Він відображає вартісний обсяг кінцевої продукції (виключаючи повторний рахунок вартості сировини, палива тощо, спожитих на різних стадіях у процесі виробництва), виробленої на території даної країни за один рік.

Основними елементами ВВП є: прибуток, заробітна плата, амортизаційні відрахування, непрямі податки. Якщо обсяг валового внутрішнього продукту зменшити на суму амортизаційних відрахувань і непрямих податків, отримаємо ще один макроекономічний показник — національний дохід.

Національний дохід — це дохід, який одержано у результаті використання факторів виробництва в процесі створення поточного обсягу валового внутрішнього продукту. Складовими національного доходу є прибуток і заробітна плата, за рахунок яких, як правило, і відбувається формування дохідної частини бюджету. У виняткових випадках (війна, стихійне лихо, глибока економічна і фінансова криза тощо) формування дохідної частини бюджету може відбуватися за рахунок національного багатства країни, наприклад через продаж золотого запасу або основних виробничих фондів даної країни тощо.

 

1.3. Фінансування бюджету

Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.

Фінансування бюджету класифікується за:

1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов’язань);

2) типом боргового зобов’язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету) (таблиці Б.1, Б.2, додаток Б).

Фінансування бюджету може здійснюватися за рахунок грошової емісії та державного внутрішнього і зовнішнього запозичення. Ці методи суттєво відрізняються як за економічним змістом, так і за ставленням до них.

Так, використання грошової емісії як джерела покриття бюджетного дефіциту в більшості країн світу, в тому числі й в Україні, офіційно заборонено. Використання ж державних позик вимагає надійної системи управління державним боргом і певного його обмеження.

Емісійний дохід є сумою перевищення доходів, отриманих державою від емісійних операцій, над витратами, пов'язаними із забезпеченням цих операцій. При цьому грошова емісія як метод фінансування бюджетного дефіциту застосовується лише в країнах з нерозвиненим ринком цінних паперів або в умовах недовіри населення до чинного уряду, який не несе відповідальності за позичені кошти. Наслідком емісії є інфляція, яка негативно впливає на процеси відтворення основного капіталу та життєвий рівень населення, оскільки знецінює оборотні кошти, накопичення для реконструкції та модернізації підприємств, грошові заощадження населення.

Запозичення коштів державою у фізичних і юридичних осіб, урядів інших країн чи міжнародних фінансових організацій відбувається у формі випуску державних позик чи отримання кредитів. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок запозичених коштів не має таких інфляційних наслідків, як грошова емісія, оскільки при цьому не відбувається зростання грошової маси: на державні потреби витрачаються тимчасово вільні кошти. Але при досягненні державними позиками значного обсягу вони також можуть впливати на інфляційний процес.

У цілому, розглядаючи формування дохідної бази бюджету з позицій його збалансованості, важко визначити, у який спосіб — збільшення податків (зменшення видатків) чи випуск державних цінних паперів — краще цього досягти, оскільки зловживання і першим, і другим викликає негативні наслідки й суперечності. Так, подальше збільшення податкового тягаря не стимулює розширення виробництва і може навіть призвести до зменшення доходів бюджету. Зростання державного боргу відтягує приватні заощадження і накопичення корпорацій від фінансування капітальних вкладень, сприяє підвищенню реальної процентної ставки за кредитами, оскільки пропозиція позичкового капіталу не змінюється, а попит на гроші держава збільшує.

Джерелами фінансування бюджету в Україні згідно з БК є:

1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов’язані з процесом приватизації), - щодо державного бюджету;

3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів;

4) залишок бюджетних коштів з  дотриманням умов, визначених Бюджетним  кодексом.

 

1.4. Склад і структура видатків бюджету України

Видатки бюджету обумовлюються насамперед їх суспільним призначенням, адже саме такий їх розріз найповніше відбиває сутність і призначення бюджету.

Економічну функцію держави забезпечують видатки на економічну діяльність та науку, соціальну – видатки на соціальний захист населення, соціальне забезпечення та соціальну сферу, оборонну – на оборону, управлінську – на утримання управлінських структур (органи державної влади й управління, судові структури та прокуратура, правоохоронні органи і служба безпеки, митна і податкова служби) та на міжнародну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються видатки, пов'язані з системою державного кредиту, — на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

Видатки бюджету на економічну діяльність в Україні охоплюють державні капітальні вкладення, бюджетні кредити підприємствам, державні субсидії й дотації, операційні витрати (на виробничу інфраструктуру — геологорозвідувальні роботи, роботи щодо землевпорядкування тощо). Вони спрямовуються в галузі економічного комплексу. При цьому видаткам бюджету відводиться допоміжна і регулятивна роль у системі фінансового забезпечення економіки, основними формами якого є самофінансування і кредитування. 

Видатки бюджету на соціальний захист – це державні субсидії і допомоги окремим громадянам, які внаслідок об'єктивних, не залежних від них причин не можуть самостійно повною мірою забезпечити себе. Видатки на соціальну сферу структуруються за галузевими ознаками: на освіту, охорону здоров'я, духовне і фізичне виховання.

Нині відповідно до прийнятої в Україні фінансової моделі бюджетні асигнування є головними у системі фінансового забезпечення соціальної сфери. Однак постійно розвивається сфера платних послуг, яка базується на самофінансуванні й кредитуванні, а також спонсорство і меценатство, розглядаються напрями переходу до страхової медицини.

Видатки на соціальне забезпечення пов'язані із державним забезпеченням тих громадян, що з об'єктивних причин не можуть утримувати себе самостійно, наприклад інваліди від народження, самотні особи похилого віку тощо.

Видатки бюджету на науку відбивають фінансування державних і міждержавних науково-технічних програм, фундаментальних досліджень. Нині бюджетні видатки на науку значно скоротились, однак альтернативні джерела фінансування (комерційна наукова діяльність, спеціальні фонди і відрахування) не набули належного поширення.

Видатки бюджету на оборону охоплюють витрати на закупівлю озброєнь і військової техніки та на утримання військових частин. Крім того, до них також належать витрати на наукові дослідження у сфері оборони і на виплату пенсій військовослужбовцям.

Видатки у сфері міжнародної діяльності – це сплата внесків до міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання дипломатичних представництв за кордоном, відрядження за кордон представників органів державної влади.

Видатки на обслуговування державного боргу – це витрати на погашення заборгованості та виплату процентів за державними позиками.

Найбільшу питому вагу у зведеному бюджеті України займають соціальні видатки (на соціальний захист населення, соціальне забезпечення та соціальну сферу). Таким чином, нині бюджету України притаманна досить чітко виражена соціальна спрямованість. Однак це не забезпечує достатнього рівня соціальних послуг. Реальна фінансова забезпеченість соціального захисту і соціально-культурних установ та закладів останніми роками суттєво знизилася. Причина відома – тривалий процес зниження обсягу виробництва призвів до такого низького обсягу ВВП, що його просто не вистачає, і ніякий перерозподіл у бюджеті між напрямами видатків не в змозі вирішити окремі проблеми.

Під час фінансування соціального захисту важливо встановити правильне співвідношення між видатками бюджету на соціальні цілі та на економічну діяльність. Спрямування коштів в економіку створює передумови для зростання ВВП, а відтак, з одного боку, збільшує можливості бюджету у фінансуванні соціальних заходів, а з іншого — знижує напруження у розподілі бюджетних коштів, оскільки зменшує потребу в самому соціальному захисті. Головну роль у такій політиці відіграють продуктивні витрати — інвестиції в основний капітал і науку. Проте вони мають тенденцію до зниження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Практична частина

 

Розрахувати структуру державного бюджету України за роками, визначити найбільш суттєві зміни у структурі бюджету в розрізі доходної та витратної частин. Визначити дефіцит бюджету по роках та його динаміку.

Таблиця 2.1

 

Витрати	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення 2012/2011
						млрд. грн.	%
1	2	3	4	5	6	7	8
Державні послуги загального характеру	224	166	225	296	326	30	110,1
Оборона	185	188	221	265	341	76	128,7
Громадський порядок, безпека, правова, судова, кримінально-виконавча діяльність	271	316	369	448	558	110	124,6
Освіта	572	661	769	987	1210	223	122,6
Охорона здоров'я	363	451	551	626	731	105	116,8
Соціальна допомога та соціальне забезпечення	662	758	905	1134	1239	105	109,3
Житлово-комунальне господарство	234	304	334	389	439	50	112,9
Культура, спорт, туризм та інформаційний простір	164	174	228	202	223	21	110,4
Паливно-енергетичний комплекс і надрокористування	61	59	80	112	127	15	113,4
Сільське, водне, лісове, рибне господарство, особливо охоронювані природні території, охорона навколишнього середовища та тваринного світу, земельні відносини	170	168	207	271	293	22	108,1
Промисловість, архітектурна, містобудівна та будівельна діяльність	40	31	28	25	26	1	104,0
Транспорт і комунікації	333	338	391	449	482	33	107,3
Інші	103	65	68	97	144	47	148,5
Обслуговування боргу	58	69	95	122	131	9	107,4
Всього	3440	3748	4471	5423	6270	847	115,6