Контрольна робота з "Астрономії"

Описание: 1. Астрономія як наука. Об’єкти дослідження в астрономії
2. Загальна характеристика Сонячної системи
Реферат содержит 1 файл: 

Астрономия 11 клас.doc

223.50 Кб | Файл microsoft Word  открыть 
Не получается скачать реферат Контрольна робота з "Астрономії"? - Техническая поддержка

Астрономия 11 клас.doc



Контрольна  робота з астрономії

 

1. Астрономія як наука. Об’єкти дослідження в астрономії

Астрономія (від грец. «астрон» — «зоря», «номос» —  «закон») — наука про небесні  світила, про закони їхнього руху, будови і розвитку, а також про  будову і розвиток Всесвіту в цілому.

Астрономія вивчає всю  сукупність небесних світил: планети  та їхні супутники, комети і метеорні тіла, Сонце, зорі, зоряні скупчення, туманності, галактики, а також речовину та поля, які заповнюють простір між світилами.

Основа астрономії — спостереження. Вивчаючи потоки електромагнітних хвиль від небесних світил, астрономи не тільки змогли визначити відстані до них, дослідити фізичні умови в їхніх надрах, встановити хімічний склад їхніх атмосфер, з'ясувати внутрішню будову, але й накреслити шляхи їхньої еволюції впродовж мільярдів років.

Можна сказати, що сучасна  астрономія утримується на трьох  «китах»:

по-перше, це потужна світло приймальна техніка, тобто телескопи з найрізноманітнішими допоміжними приладами та світло реєструвальними пристосуваннями;

по-друге, вся сукупність законів, ідей і методів теоретичної фізики, встановлених і розроблених за останні  триста років;

по-третє, весь складний і різноманітний математичний апарат у поєднанні з можливостями сучасної обчислювальної техніки.

Сучасна астрономія є  настільки розвиненою наукою, що поділяється  на понад десять окремих дисциплін, в кожній з яких використовуються лише їй властиві методи досліджень, типи інструментів, поняттєвий апарат. Так, астрометрія розробляє методи вимірювання  положень небесних світил і кутових відстаней між ними, вона ж розв'язує проблеми вимірювання часу. Небесна механіка з'ясовує динаміку руху небесних тіл. Астрофізика вивчає фізичну природу, хімічний склад і внутрішню будову зір. Зоряна астрономія досліджує будову нашої Галактики та інших зоряних систем. Питаннями походження і розвитку небесних тіл займається космогонія, а розвитком Всесвіту в цілому — космологія (від грец. «космос» — «Всесвіт», «гоне» — «походження», «логос» — «вчення»).

Астрономія - одна з найдавніших наук. Перші астрономічні записи, знайдені в давньоєгипетських гробницях, датуються ХХІ-ХVII ст. до н.е. Так, відомо, що вже за 3000 років до н.е. єгипетські жерці за першою ранковою появою найяскравішої зорі земного зоряного неба Сіріус визначали час настання розливу річки Ніл. В давньому Китаї за 2000 років до н. е. видимі рухи Сонця та Місяця були так добре вивчені, що китайські астрономи передбачали настання сонячних та місячних затемнень.

Було принаймні три  причини, що обумовили і стимулювали зародження і розвиток астрономії.

Перший і, безумовно, найдавніший  стимул - це практичні потреби людей. Для первісних кочових племен, які займалися мисливством, дуже важливою обставиною було чергування темних безмісячних та світлих місячних ночей, що вимагало спостережень за зміною фаз Місяця.

З ритмічною зміною пір  року пов'язаний річний цикл життя землеробів. Для народів Межиріччя, Єгипту, Китаю  дуже важливим було завбачення розливів великих річок, у долинах яких вони жили. А це вимагало як спостережень за висотою Сонця над обрієм упродовж року, так і зіставлення подій на Землі з виглядом зоряного неба. Спираючись на ці спостереження, люди вже з давніх давин розробили певні системи лічби часу - календарі.

Для встановлення напрямку вночі люди запам'ятовували розташування на небі яскравих зір та їхніх окремих характерних груп, з'ясовували умови видимості світил на небі впродовж року.

Другим стимулом для  ретельних спостережень зоряного неба, а загалом - для нагромадження  астрономічних знань і розвитку астрономії, були астрологічні завбачення.

Вже в III тис. до н. е. давні вавилоняни уважно слідкували за рухом так званих «блукаючих світил», які, на відміну від нерухомих зір, не займали постійних положень на небі, а рухались, переміщаючись із сузір'я в сузір'я. Від давніх греків до нас дійшла їхня загальна назва - планети, від римлян - власні назви: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн. До числа планет у ті часи відносили ще й Сонце та Місяць, бо вони також «блукали» небом по сузір'ях.

Третім, напевно, найголовнішим стимулом для розвитку астрономії було нестримне бажання людської думки проникнути в суть речей, усвідомити справжнє положення Землі й людини у Всесвіті, пізнати закони, за якими рухаються світила і які визначають їхнє народження, будову та подальший розвиток. Тобто астрономія задовольняла потребу людини в поясненні походження та розвитку навколишнього світу.

Відіграючи величезну  світоглядну роль, астрономія завжди посідала чільне місце в духовному  житті людства.

Сучасна астрономія, залишаючись фундаментальною наукою, має величезне прикладне значення і безпосередньо пов'язана з науково-технічним прогресом людства. Вивчення різноманітних небесних тіл, які можуть перебувати в умовах і дуже високих, і дуже низьких температур, густин і тисків, збагачує важливими даними «земні» науки - фізику, хімію тощо. Закони небесної механіки покладено в основу теорії руху космічних апаратів, а практичну космонавтику уявити без астрономії взагалі неможливо. Дослідження Місяця і планет дозволяють значно краще вивчати нашу Землю.

Крім того, астрономія є однією з найголовніших наук, завдяки яким створюється наукова  картина світу - система уявлень  про найзагальніші закони будови і розвитку Всесвіту та його окремих  частин. І ця наукова картина світу, більшою чи меншою мірою, стає елементом світогляду кожної людини.

 

 

2. Загальна  характеристика Сонячної системи

 

      З астрономічної точки зору Сонячна система - це незначна частина Всесвіту в галактиці Чумацький (Молочний) Шлях, яка включає в себе всі небесні тіла, які рухаються по своїх орбітах навколо  жовтої середньої зірки - Сонця. До таких небесних тіл належать: планети, комети, астероїди, метеорити. 
   Визначимо поняття використані в цьому визначенні:

Планети - холодні небесні тіла, що відбивають світіння зірок.

Комети - небесні тіла, що складаються з голови й "хвоста", який являє собою суміш пилу й газів.

Астероїди - це маленькі планети діаметром до 100 км

Метеорити - уламки астероїдів, що падають на поверхню планет. Якщо ж метеорити згорають від тертя в атмосфері, то їх називають метеорами.

До складу Сонячної системи  входять 9 планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон (Плутон нещодавно був позбавлений звання планети).

Перші 4 належать до планет земної групи, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун - це планети-гіганти.

Плутон - це дуже крихітна планета. ЇЇ маса в 10 разів менша за масу Землі. Такі аномальні характеристики Плутона дозволяють вченим розглядати його як колишній супутник Нептуна.

В Сонячній системі близько 2300 астероїдів, більшість з яких утворюють так зване астероїдне кільце між Марсом і Юпітером.

Всі планети обертаються  навколо Сонця в напрямку руху Землі - з заходу на схід. Так званий прямий рух.

Всі планети Сонячної системи обертаються навколо  Сонця по еліптичних орбітах, в одному з фокусів яких і знаходиться Сонце. Під час руху по еліптичній орбіті планети то наближаються то віддаляються від Сонця. Точка, в якій планета знаходиться найближче до Сонця називається перигелієм, а в якій найдальше  - афелієм.

Рухом планет керує сила тяжіння, яка створюється центральною масою Сонця. Саме ця сила не дає планетам розлетітися, а тримає їх в зв`язаній системі орбіт, по яких планети й рухаються.

Між Землею та Місяцем  також виникає сила тяжіння, яка  й викликає припливи та відпливи.

 

 

 

Планети Сонячної системи

Планета

Відстань 
до Сонця, а. о

Маса, 
1024 кг

Густина, 
г/см3

Період обертання навколо  своєї осі, 
земних діб

Період обертання 
навколо Сонця, 
земних діб

Меркурій

0,4

0,33

5,43

58,65

87,96

Венера

0,7

4,87

5,25

243,022

224,7

Земля

1

5,976

5,52

1

365,26

Марс

1,5

0,642

3,95

1,02

686,98

Юпітер

5,2

1900

6,84

0,41

4333

Сатурн

9,5

568,8

5,85

0,42

10759

Уран

19,2

86,87

5,55

0,72

30685

Нептун

30

102

5,6

0,76

60189

Плутон

39,6

0,013

0,9

6,387

90465

Страницы:    12345   следующая
Поиск по сайту

Предметы