Державне управління економікою

Описание: Мета роботи полягає в тому, щоб на основі теоретичного дослідження і сучасних матеріалів проаналізувати особливості державного регулювання економічними процесами та ролі органів державного управління в цьому процесі.

Мета дослідження конкретизується поряд взаємообумовлених задач:

•вивчення поняття та характер державного управління економікою;
•розглянути економіку як об’єкт адміністративно-правового регулювання;
•розглянути суб’єкти регулювання економіки та їх компетенції;
•дослідити правові засади управління економікою;
•знайти основні напрямки регулювання економіки.
Реферат содержит 1 файл: 

Курсовая.docx

96.98 Кб | Файл microsoft Word  открыть 
Не получается скачать реферат Державне управління економікою? - Техническая поддержка

Курсовая.docx

  До  власних (самоврядних) повноважень  виконавчих комітетів рад у сфері  управління економікою належать:

  • підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм;
  • забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;
  • забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, 
    грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі;
  • розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням;
  • попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань;
  • подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним та культурним розвитком території, задоволенням потреб населення;
  • залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території;
  • розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях тощо.

  До  повноважень у сфері економіки, які делеговані органам місцевого  самоврядування виконавчою владою, належать:

  • розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка висновків і внесення про позицій до відповідних органів;
  • погодження у встановленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності;
  • здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств  житлово-комунального  господарства, торгівлі,  громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку;
  • здійснення у встановленому порядку державного контролю за до держанням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій;

  — зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу тощо.

     Правові засади організації  управління економікою

     Розроблення теорії розвитку законодавства в  економічній cфepi та формування самого законодавства пов'язуються з визнанням  закону як головного акта в правовому  регулюванні, зміною економічних функцій  держави, системи і функцій органів  виконавчої влади всіх рівнів. Кризові  явища в економіці та інших  сферах, недооцінка управління на всіх рівнях призвели до того, що правотворчість і розвиток законодавства відбуваються повільно, в окремих випадках не узгоджено. Недостатньою є і реалізація прийнятих законів. У багатьох керівників центрального і місцевого рівнів склалася ілюзія, що вирішення всіх проблем можливе лише шляхом прийняття  відповідних законів. Явними є недооцінка організаційних заходів, спрямованих  на виконання чинного законодавства, послаблення вимогливості, дисципліни.

     Непродуманою  є податкова політика, безупинне  зростання службовців як в економіці, так і в інших сферах, адміністрації  та управлінського персоналу державних  підприємств (при тому, що вони не працюють або ж працюють не у повну силу, а кількість працівників, безпосередньо зайнятих виробництвом, значно скоротилась). В економічній сфері створюється все більше і більше контролюючих та наглядаючих структур. Все це, звичайно, негативно позначається на економіці, управлінні нею та законодавчому процесі.

     В цілому регулювання забезпечення ринкової економіки здійснюються у декількох  напрямках. З одного боку, воно включає  розроблення та реалізацію системи  заходів програмного керівництва, прогнозування, структурної перебудови народного господарства, державну підтримку  економічного і науково-технічного потенціалу, а з іншого – створення  правової та економічної основи соціально-орієнтованого  функціонування підприємств, господарських  об'єднань, інших організаційно-господарських  структур, ефективного управління державним  майном.

     Конституція України створила базу для подальшого розвитку економічних відносин у ринковому напрямі, зрівнявши всіх суб'єктів права власності перед законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

     Основною  правовою формою реалізації державної  політики в різних сферах є затверджені  Верховною Радою України загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, національно-культурного розвитку, охорони довкілля. Головною тенденцією розвитку законодавства про економіку стає комплексний характер регулювання суспільних відносин.

     Програми  мають за мету створення господарсько-управлінського механізму, який відповідає ринковій економіці: гнучких організаційних структур управління і господарювання, підприємництва, демонополізації, акціонування, функціонування комерційних банків, фінансового оздоровлення економіки, зміцнення фінансово-кредитної системи. Починаючи з Концепції переходу Української РСР до ринкової економіки, в нашій державі прийнята низка програм — Програма надзвичайних заходів по стабілізації економіки України від 3 липня 1991 р.; Про основи національної економічної політики України від 24 березня 1992 p.; Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції від 21 грудня 1993 р. та ін. До такого виду актів можна віднести також програми розвитку регіонів, галузей народного-господарства.

     Закони  України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» та інші містять в собі приписи адміністративно-правового змісту, передбачають збереження регулятивної ролі держави в галузях суспільного виробництва, розвиток і посилення контрольно-наглядових функцій держави. Разом з тим звертає на себе увагу той факт, що законів суто управлінського характеру на сьогоднішній день (у сфері економіки) немає, в той час як у плані правового забезпечення економічної реформи розробка нормативних рішень з усього комплексу управлінських проблем є надзвичайно актуальною. Це стосується таких напрямів розвитку законодавства, які б регулювали співвідношення централізованих і децентралізованих форм управління економікою при збереженні регулятивної ролі держави в ключових галузях суспільного виробництва шляхом розроблення чітких пріоритетів. Важливим є становлення публічно-правових норм для надійного захисту прав громадян, господарюючих суб'єктів.

     Актуальною  залишається проблема закріплення  правового становища органів, які  здійснюють управління галузями економіки, відомчості, що породжується нормативно-правовими  актами, прийнятими міністерствами і  відомствами, узгодженості в діях органів  управління економікою. Неприпустимими є факти підміни законодавчих приписів інструкціями, наказами, постановами, листами міністерств і відомств.

Страницы:    предыдущая   12345678910   следующая
Поиск по сайту

Предметы